ГРОШІ НЕ ВОНЯЮТЬ
Був собі в Закарпатті в 90-х минулого століття такий собі
Токар Михайло – місцевий гангстер, що промишляв розбоями, нелегальною
торгівлею, рейдерством, вбивствами, проституцією, наркотою, пальним і багато
чим іншим. Кличка цього Токаря була «Геша». Його діяльність виходила далеко
поза межі регіону - багато злочинних угрупувань навіть поза кордонами України
були йому підконтрольні. Вся влада і міліція Закарпаття і багато хто в Києві
були куплені.
І тут, в кінці 90-х якісь «невідомі» застрелили Гешу біля
його дому. Перед смертю цей пан встиг заснувати різні фірми, базари, торгові
центри, а також – увага – побудувати чи проспонсорувати декілька храмів МП. Бо
був побожний. Як у Шевченка: «А той щедрий та багатий, все храми будує...».
За свою «побожність» отримував різні відзнаки від
очільників УПЦ МП, а після смерті при багатьох храмах згадувалося його ім'я і
ставилися пам'ятні таблички. І до сьогодні ця традиція продовжується, хоча
пройшло вже майже 20 років.
Гроші – це не все. І справді, після того, як приходить «все»,
тебе спокійно за колись отримані гроші ще й до святих мучеників зарахують. І не
важливо, що ті гроші були просочені людською кров'ю.



Адміністратор блогу видалив цей коментар.
ВідповістиВидалити