КРИМ, ДОНБАС І АНДРУХОВИЧ

Декілька років тому відомий письменник Юрій Андрухович сказав в одному з інтерв'ю, що Криму і Донбасу краще відділитися від України, бо політично і етнічно це не українські території, українці ж там - "нацменшина".


Скажімо так:
Твоє помешкання силою займає сусід, живе там якийсь час, а тебе поки що потіснив до однієї кімнатки біля виходу. В сусіда народжується потомство, яке вже починає вважати помешкання своїм "ісконно", а ти, в певний момент говориш "Ну що ж, це їх житло, треба віддати, бо вони не йдуть". Та й сусід все частіше починає повторювати тобі: "Убирайся из моего дома"...


А якби русифікація вдалася по цілій Україні, і наприклад у Львові жило б десь 55-60% етнічних росіян, як колись поляків - теж треба було б віддати? І куди тоді мали б виїхати українці? До Мадагаскару, чи на Місяць? Або як варіант, змиритися і жити у колишньому своєму помешканні на правах "нацменшини" і "понаєхавшего"?


Навіть серед імперських письменників колись були мудріші, ніж деякі сучасні українські. Антон Чехов у своїй автобіографії писав: "Я родился в живописном украинском городе Таганроге", хоча вже тоді пропаганда називала місцевість навколо Таганрогу "Юг России".


P.S. Інтерв'ю зроблене понад 5 років тому. Цікаво, що тепер каже пан Андрухович?