ІДЕЇ КОМУНІСТІВ ЖИВУТЬ

 

21 січня 2024 року, різної масті совки святкуватимуть 100-у річницю смерті вождя пролетаріату лєніна. «Дєдушка лєнін», який пішов з цього світу у віці 53 з хвостиком років, залишив після себе такий кривавий і антилюдський шлейф, що мало якому людожеру щось подібне снилося. І ще йому потім пам'ятники ставили, а в деяких містах і селах України дотепер є вулиці і райони ім. лєніна...

Послідовникам ідей Маркса, особливо таким, як лєнін, не бракувало різних «високоінтектуальних» аргументів, чому треба будувати комунізм. Але це все була демагогія, у якій марксисти-лєнінці були (і є дотепер) чемпіонами світу.

Щоб уявити собі, подивіться будь-які дебати, навіть сьогодні, між лівим і правим, між прихильником соціалізму-комунізму, держави-монополіста, і прихильником приватної власності, капіталізму і невтручання держави. Лівий зазвичай буде мати більш переконливі аргументи. І більш популістичні. І більш демагогічні. І це при тому, що цей лівий живе у світі, збудованому від А до Я капіталізмом: комуністи це могли лише нищити або красти ідеї і недолуго копіювати.

Чому цьому покидьку і злочинцю лєніну вдалося? Може тому, що настала «революційна ситуація», як писав він 1913 року, і низи вже не хотіли жити як колись, а верхи не могли вже далі керувати як колись? Або ще по якимось причинам?

По-перше, навряд чи творці цієї ідеї про комунізм самі вірили в той комунізм. Маркс писав про капіталізм, про робітників, про визиски тощо, але сам ніколи не бував на якійсь фабриці чи якомусь заводі, бо він не полюбляв простолюдинів, та й сам жив на гроші капіталістів, передусім фінансувався Енґельсом, дядько якого був знаменитий Філіпс – той самий, фірма якого існує дотепер. Лєнін так само «любив» селян, яких морив голодом, лиш би забезпечувати продуктами військо чи продавати зерно за кордон. Сталін продовжив цю «любов» до селян, та й до тих зрештою, що вміли думати, тобто до інтелігенції, і могли засумніватися у «правильності курсу».

По-друге, творці ідеї комунізму, не сильно вірячи в ці популістичні ідеї для простаків, які проповідували, постійно брехали: жили в розкоші, на рахунках мали десятки мільйонів, а люди часом помирали з голоду. Брехали теж про «спільне» щось там, типу «земля – селянам», «фабрики – робітникам». Дотепер, до речі, різні простачки ведуться на цю демагогію і брехню. При чому, різні інтелектуали подають це під новим соусом, що ніби то світ змінився, і тепер ці ідеї мають «новий сенс»... Брехня чи лайно, як не крути, сенс мають подібний що вчора, що сьогодні, що завтра.

По-третє, ідеологи комунізму не скасували конкуренцію, притаманну капіталізму, за допомогою якої ти добиваєшся успіху, борешся за кращий продукт, за більшу кількість клієнтів, за розвиток технологій і винаходів. Ідеологи комунізму перевели боротьбу на «класову», тобто щоб малоуспішні і не дуже талановиті, у яких не склалося життя часто з різних особистих люмпенських приводів, боролися з успішними, талановитими, багатшими, творчими тощо. Ця «класова боротьба» насправді була «відволікаловкою»: щоб простолюдини не скеровували боротьбу у бік комуністичної влади, але у бік якихось «ворогів», зовнішніх чи внутрішніх (див. сучасна путінська росія).

По-четверте, ті, що однак вірять в «ідеї комунізму», і відповідно, що «капіталізм антилюдський», не беруть до уваги нікчемність людської природи, такої, яку християнство називає «враженою наслідками первородного гріха». Тому ніколи у світі не буде «всього спільного», «всіх рівних», «всіх чесних», чи як демагогічно повторювали лєнінці: «від кожного – по здібностям, кожному - по потребам». Що й довів соціалізм СРСР: деградація, тотальне розкрадання (наслідки дотепер практикуємо), тяга в глибині серця за «загниваючим капіталізмом», тотальна брехня на всіх рівнях. «Коли помиляєшся з напрямком на самому початку шляху, подальші навіть правильні кроки ведуть у неправильну сторону» (Тома Аквінський).

По-п'яте, ідеологам ідей марксизму-лєнінізму йшлося насправді не про втілення ідеї, а про владу. Реалізація цієї ідеї була «не за горами», і у «світлому майбутньому». Але ніколи тут і тепер. Тут і тепер була лише тотальна комуністична влада, яка пильнувала порядку, щоб випадково «простий нарід» не перестав вірити у «світле майбутнє», і не захотів свободи і добробуту вже тут і тепер. Для зміцнення цієї «віри», а передусім – своєї влади, постійно існували каральні органи, а час від часу впроваджувався тотальний терор, наслідком якого були переповнені табори і мільйони жертв. Коли все державне (чи як брехали комуністи – «народне»), тоді і терор є природним наслідком такої монополії.

Коротко кажучи, творцям ідей комунізму йшлося ні про що інше, як про тотальну владу. Вони ніколи не прагнули жити при комунізмі, навіть якби в нього повірили. До речі, майже всім борцям за якусь «рівність» зазвичай йдеться не про повну рівність в поєднанні з рівними обов'язками, але спочатку про рівні права (без рівних обов’язків), а потім врешті про владу і про поневолення. Комуністичні ідеї, коли беруть верх і перестають бути лише ідеями демагогів-філософів, а стають реальністю, не працюють без поневолення, терору і смертей. І на жаль, вони дотепер популярні, під тим чи іншим соусом, в економічному плані (в соціальній сфері дещо інші механізми): «не дамо розпродати нашу землю», «бариги», «відібрати і передати державі», «держава мені повинна...» і далі по списку...

P. S. Християнство не стоїть за «лівими» чи «правими», християнство повинно проповідувати Євангеліє, цуратися демагогії, допомагати, бути прихильником справедливості і рівних можливостей, свободи і людяності. А також постійно нагадувати, що без Божої благодаті вся людська боротьба за якусь ідею рано чи пізно закінчується трагічно.

***

На картині: Карл Маркс живе у соціалістичній країні, бо вже задовбався жити на капіталістичні гроші Енгельса.