U.S.S.R.

 

Слухаю часом музику з минувшини, особливо 70, 80, 90 років ХХ століття, що виконувалася на Заході. Не рідко серед хітів тодішньої поп- диско- чи навіть рок-музики трапляються різні пісеньки про U.S S.R., тобто радянщину, і майже завжди в позитивному фокусі про цю країну.

Мало того, ці пісні не раз займали високі позиції в хіт-парадах країн Заходу, ну і звичайно в СРСР були супер популярні, зрештою разом зі всією іншою західною музикою, яка тоді легально чи не зовсім легально ввозилася і слухалася в совку.

До речі, дотепер совки, особливо на росії, мають специфічний підхід до тодішньої західної музики. Це видно по коментарям, на приклад в YouTube. Коли вони сьогодні слухають ту музику, то вона витискає в них сльозу ностальгії за щасливою молодістю, і за «щасливим безтурботним... совком». «Вот были времена, все были вместе, счастливы, такую страну проср...».

Тобто совок проводить пряму паралель з музикою свобідних західних країн і своєю колишньою «родіной», батьківщиною Гулагів, репресій і несвободи. І ностальгує за тією родіной під ту музику, ненавидячи одночасно країни, в яких та музика постала. Культурна шизофренія на росії і серед решти совків вже давно є чимось звичним...

Так ось, говорячи про ті всі хіти, типу «Back to CCCP» і тому подібні, то видно як чудово працювала радянська пропаганда на мізках людей Заходу. Адже у західних країнах, де панувала свобода, ніхто тих авторів і музикантів не змушував писати і виконувати панегірики на честь совка – це був їхній добровільний вибір. Як також і слухачів, які високо оцінювали ті музичні твори.

Ось на приклад, британський співак Едді Гантінгтон, 1986 року випустив свій дебютний хіт під назвою «U.S.S.R.». Співаку тоді виповнилося всього 21 рік. Пісню написали італійські автори, вона займала високі позиції в хіт парадах багатьох країн Європи. В СРСР теж стала мега-популярною, і звичайно є популярною тепер на росії. Там тепер це є своєрідне озвучення їхньої любові до колишнього «великого и могучего СССР», до країни, яку всі «боялися і поважали», ось, навіть хороші пісеньки на її честь виконували на Заході.

Цю пропаганду на Заході совок, тобто теперішня росія, продовжує і сьогодні. Не варто цього ігнорувати. Читаючи коментарі багатьох західних представників «простого народу», бачу наскільки ця пропаганда дієва. А тому підтримка Заходом України, навіть підчас рашистської агресії – це якесь чудо.

Проте, чи довго ця підтримка протримається, зважаючи на постійне – день і ніч – бомбардування мізків західних обивателів вишуканою російською пропагандою, це питання. Зрештою, не мало в цьому допомагають там і місцеві п'яті колони та корисні ідіоти.

P.S. Бодай єдиний хіт про СРСР, який я ще якось сприймаю, це «Wind of change» гурту Scorpions, який вийшов 1990 року, напередодні розвалу совка.

До речі, 2022 року на тлі російського вторгнення в Україну на концерті в Лас-Вегасі вокаліст гурту Scorpions Клаус Майне замість першого рядка пісні: «I follow the Moskva down to Gorky Park» («Йдучи берегом Москви-ріки до Парку Горького») , заспівав: «Now listen to my heart, it says Ukraine» («Тепер послухай моє серце, воно говорить Україна».

P.P.S. Ще один хіт, який винятково не фаворизує совок – це «Red Army Blues» британсько-ірландського гурту The Waterboys, що вийшов 1984 року. Пісня є розповіддю від першої особи про життя молодого радянського солдата Другої світової війни, який бере участь у битві за Берлін. Солдата разом із багатьма іншими Йосип Сталін відправляє до ГУЛАГу. Пісня написані за мотивами книги «Щоденник Вікентія Ангорова».