ЖІНКА В БЕРЛІНІ

 

«27 квітня 1945 рік – початок катастрофи для жителів Берліну. Прийшли росіяни...

Що таке зґвалтування? Коли я вперше вимовила це слово вголос у п'ятницю ввечері в підвалі, то аж відчула мурашки по спині...

Моє серце гупає, як дурне. Я шепочу, молю: «Будь ласка, тільки один. Тільки один, прошу. Хай це будете ви. Але проженіть інших...»

Коли прийшли росіяни, все до чого вони торкалися перетворювалося на велику вигрібну яму. Один величезний сортир! Дикуни, які напивалися і загаджували все навкруги!

Наш будинок уже давно належить солдатам. Усюди смердить кіньми. Навколо купи кінського лайна, рознесені солдатськими чоботами...

Вони, переможці, себе нічим не обтяжують.

Сцяють на стіни, де тільки захочуть.

Калюжі сечі й на сходових клітках, і в парадному холі. Мабуть, у покинутих квартирах, які їм дісталися, вони поводяться так само...

росіяни використовували раковину на кухні як туалет...

Як же ми, люди Заходу, такі старі та велемудрі, опинилися зараз під їхнім чоботом?

Із книги «Жінка в Берліні», Анонім, 1954.

Опис життя жінок в Берліні протягом 2 місяців, з 20.04.1945 по 22.06.1945. Жінці тоді було 34 роки.

Ім’я аноніма стало відоме 2 роки після її смерті, а саме 2003 року. Це була Марта Гіллерс (1911-2001), журналістка.

P. S. Коли Сталіну доносили про масові зґвалтування солдатами Червоної армії жінок, та ще й західні дипломати про це йому скаржилися, той відповів, що «солдат, прошедший все невзгоды войны, имеет право расслабиться...»