РАКЕТНИЙ ОБСТРІЛ – СИМВОЛ КОНВУЛЬСІЙ

 

10 жовтня 2022 року рашисти вдарили ракетами по центру Києва, в час пік, коли люди йдуть на роботу. Є загиблі та поранені.

Рашисти цього дня теж вдарили по Дніпру. Вибухи також у Вишгородському та Броварському районах.

Декілька десятків ракет летить також в інші міста України. Вже є вибухи у Хмельницькому, Житомирі, Львові, Тернополі, Миколаєві, в інших містах... Обстріл Києва продовжується...

Терористична країна накрила ракетами цілу Україну, росіяни говорять, що «надо больше». Народ росії не може ніяк напитися української крові, все йому мало. У росіян сьогодні, судячи з багатьох коментарів, «чудесный, радостный день», «наконец-то» і «не останавливайтесь». Російські пропагандисти пишуть, що це «помста за Керченський міст», і що це «лише початок»… Як добре вдалося кремлівським злочинцям знову оскотинити населення країни!

Час біжить – звички не міняються. 1999 року путлер наказав зірвати житлові будинки, звинуватив у цьому чеченців, почав 2-у чеченську війну.

У жовтні 2022 року, скоріше за все хтось з його оточення зірвав Кримський міст, скинули все на українців, почався масовий ракетний обстріл всієї України.

Терористична країна, з закомплексованим злочинцем на чолі, з зазомбованим і одурманеним населенням, яке прагне крові і смертей навколо, має бути визнана державою-терористом, покарана і розкомплектована!

У той час, коли рашисти обстрілюють Україну ракетами, економіка сьогодні обстрілює росію падінням. Дна ще не має, але воно вже на горизонті, а падіння робиться все більш похилим і прискореним.

Чергові західні інвестори, які ще чомусь і щось роблять на території країни-терориста, звивають манатки. Думали, що гроші не пахнуть, аж врешті запахло смаженим. Варто поспішити, бо потім, у країні-концтаборі буде важко думати про прибутки, треба буде думати про життя.

Конвульсії кремлівських карликів, приправлені антилюдською жорстокістю та стратегічною дурістю, ввійдуть до світової історії під назвою: «Як одному, з важким дитинством психопату, при підтримці друзів і отупілого населення, вдалося, під час «вставання з колін», затягнути себе в болото, де лише безпросвітність, безвихідь, лють і злоба, та скрегіт зубів».