ГЕРОЯМ СЛАВА! ПІДПОЛКОВНИК СЕРГІЙ ДЕРДУГА

 

Щоденно ця війна забирає десятки якщо не сотні життів. Російські окупанти, котрі як дика орда, прийшли на нашу землю, щоб вбивати, ґвалтувати, грабувати, щоб врешті все перетворити на Мордор, а мешканців, які цінують свободу, уподібнити до себе, до диких і рабських орків, зачищають все і всіх, хто не згідний з такою перспективою цих дикунів...

20 травня 2022 року, два тижні тому, знайома просила молитися за племінника, який захищає Україну на Донбасі, бо «там зараз дуже гаряче». На початку цього тижня, повідомила, що «вже 10 днів немає від нього звістки».

Сьогодні, 3 червня, написала: «Отець Петро, вбили нашого Сергія, тіло не дають окупанти. Моліться за душу його... Домовитися не можна. Військомат там веде перемовини, нуль результату».

Підполковник Дердуга Сергій Миколайович, 38 років, народжений у Вінницькій області, у Ямпільському районі. Закінчив Одеський Інститут Сухопутних військ.

Після закінчення Інституту, отримавши звання старшого лейтенанта, перебував у Білій Церкві. Потім на Донбасі, у Донецькій області, 8 років захищав Батьківщину від самого початку, від 2014 року. Там вже був капітаном. Потім став майором, під його командуванням знаходилося 1000 бійців ЗСУ, які разом з ним захищали рідну землю від рашистських загарбників. Три рази був поранений в боях. Отримав нагороди, між іншим від Президента, за мужність і героїзм.

Не було у Сергія часу на сім’ю, весь час в окопах, тому своєї родини так і не встиг мати. Зате захищав інші українські родини, які просто хочуть жити, працювати, народжувати і виховувати дітей, жити у вільній країні. Відчував, що мусить це робити, бо дика орда, яка сама ні до чого не здібна, крім вбивати або красти чужі досягнення і згодом називати своїми, крім як перетворювати будь-що у розруху, не залишила йому вибору.

В 2022 році – вже підполковник, командир 18-го Окремого Батальйону Морської піхоти. Героїчно загинув, захищаючи Батьківщину в бою в Миколаївській області. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня - посмертно.

Одна волонтерка, яка його особисто знала, Natalya Delieva пише: «Він був неймовірною людиною, його серце було наповнене великою любов’ю до України, як джерела тих цінностей, на яких базується мужність, витривалість, сила, відвага».

Відходять кращі сини і дочки України, яких вбиває росія, бо дико ненавидить, бо заздрить, бо прагне лише зла, горя і смертей... Але їй не вдасться нас зламати, ми обов’язково вистоїмо і переможемо, а дикий окупант і ті, хто це все підтримував, обов’язково понесуть заслужене покарання.

Смерть підполковника Сергія, смерть тисяч інших наших воїнів і захисників, смерть невинних мирних громадян України, напевно не буде марною. Україна не має права їх зрадити, бо вони її не зрадили!

Нехай спочиває у мирі!