УКРАЇНСЬКІ МАРІУПОЛЬ І КРИМ

 

У Маріуполі весною 2022 року, за три місяці активного обстрілу росіянами знищено майже всі будівлі в місті, більшість жителів покинула місто, багато теж загинули. Захисники Маріуполя, передусім з «Азову», мужньо захищали місто майже три місяці, багато з них загинуло, і перебуваючи в оточенні, інші були захоплені в полон...

Дехто ставить питання, за що ми тут воюємо, кого захищаємо, за кого вмираємо? Приводяться приклади політичної постави місцевих жителів, безліч колаборантів, проросійських активістів, відвертих ворогів, які або активно коригували російський вогонь, або хоча б пасивно волати: «путін, введі вайска!».

Але. Ми воюємо за свою землю, яку з 2014 року заполонили російські окупанти, оправдуючи своє вторгнення між іншим ось такими проросійськими громадянами. Щоправда, хтось з цих громадян був свідомим проросійським активістом, з ненавистю до всього українського, і як то часто у русскіх буває, замість виїхати звідти, де тобі не мило, вони кличуть свого путіна, щоб «очистив» ту землю, де вони чи їхні предки поселилися, від всього місцевого, а насадив там все «радноє», тобто руССкоє...

Є теж багато громадян, одурманених пропагандою, яких єднає з росією мова, культура, конфесія, рідня, деколи ідеї, інколи ментальність. Якщо тих перших після перемоги треба буде або судити за злочини, або виселити на історичну родіну, то за цих останніх варто боротися. Бо це наші громадяни, яких одурманили пропагандою, яким вклали в голови брехню і про українців, особливо про «западенців», і про Україну, і про Європу та Америку, і про НАТО, і про все інше.

Мало того, коли прийде черга визволяти Крим, то там ще менше серед населення підтримки України, там ще більше зазомбованих, і набагато більше етнічних росіян, яким добре на чужій землі, але без корінних місцевих, яких вони звідти вигнали. Там ще важче буде Україні захищати когось, чи повертатися туди. Але все одно треба буде. Бо і Крим, і Маріуполь, і весь Донбас – це українська земля, хто б там колись не підселився, і які б тепер погляди не висловлював...

Україна була і є батьківщиною різних етносів, культур, мов, релігій і християнських конфесій. Так, ту вже багато віків провідну роль відіграють українці, їхня мова і культура, незважаючи на всі утиски. Але багато інших народів знайшли тут, в Україні свою батьківщину. І у цьому різноманітті кожному жилося як вдома, особливо якщо він теж шанував українську культуру, мову, традиції.

І саме за це різноманіття, між іншим, Україна бореться. Проти нацистської уніфікації всього і вся: в русскіх, заперечуючи українців, як таких, в російське православ'я, в російську мову, в руССкій мір. І ця боротьба з рашизмом повинна бути доведена до кінця, до повного знищення злочинного рашизму, до повного відновлення України в її офіційно визнаних кордонах. І щоб у цих кордонах не будо постійної загрози цього рашизму, а щоб була Україна, тобто воля, свобода, дружелюбність, добро і мир.