ГРЕЦЬКИЙ ЖУТЬ

 

Серпневим вечером 2021 року, гуляючи собі парком одного славного українського міста, до якого приїхав на недовго, бачу також гуляють тут собі три подруги, дві з яких явно не з України.

При вході до парку читають табличку, на якій трьома мовами назва: «Грецький парк». Пробують читати, а та третя подруга, яка з України, їм допомагає.

– Ґрєєєцкій.. ґрєєцкій... ну как ета? – питає перша.

- Грецький, – відповідає та, що вміє.

– А-а, ґрецкій... ґрееецкіій, да?

– Там мягкий знак, – говорить подруга, – грецЬкий. Гре-ць-кий. Мягко.

– А, ясно. Ґрєцькій. Ґрецькій... Ґрєцкій. Ой, сложно.

– Слушай, – вставляє друга до третьої, – а «греческий салат» на укрАинском будет «ґрєцкій»??

- Да.

- Жуть!

І пішли далі, гуляючи і повторюючи з десяток разів: «ґрєцкій, ґрєцькій, ґрецькій...».

Ну що ж, англійською «Greek» – то не жуть, грецької вони либонь не знають, отого «Елленіко», російською – то очевидно нормально і натурально, а от українською – жуть! Нічого, помаленьку особливощелепнообдаровані навчаться. Головне – повторювати і запам'ятовувати! Аж ось і жуть стане чимось очевидним і звиклим, як слова відомих мов інших народів :)