МУЗИКА ЗІ СМАКОМ АБО ЧОТИРИ «С»

Є така теорія, що хороша музика досягла свого піку у 80-х і на початку 90-х років минулого століття і тоді ж поволі почала закінчуватися. Слухаючи Сандру, німецьку поп-ікону власне 80-90-х, одну з чотирьох великих «С» (C. C. Catch з Нідерландів, Samantha Fox з В. Британії, Sabrina з Італії, та Sandra з Німеччини) здається, що ця теорія має дуже багато з правди. Можна ще, звичайно, додати такі гурти, як «АББА» зі Швеції, чи «Боні М» та «Модерн Токін» – обидва з Німеччини. До речі, це були часи домінування Європи у музиці, і тоді ж вони почали закінчуватися, передаючи першість США.

З усіх тих чотирьох «С» саме Сандра була найбільш скромна і здається найбільш приваблива, у всякому разі була у фантазіях багатьох тодішніх безінтернетових підлітків. Бо три інші «С» були занадто відверті у зовнішності, проте підліткам це теж не перешкоджало. Однак саме плакат Сандри можна було спокійно повісити на видному для бабусі і дідуся місці. З Сабріною вже були б проблеми, не говорячи про Саманту Фокс :-)

Проте, тут не зовнішність, а про внутрішність. Бо саме мелодії, слова та ритм у тодішньому поп-сегменті до цих пір зробив його недосяжним у майбутньому. І саме Сандра з тих чотирьох «С», чотирьох натхнень для підлітків, тримала ту високу планку у поп-музиці. Можливо, це теж завдяки талановитим композиторам, яким був, на приклад, Міхаель Крету, чоловік Сандри. Він, до речі, на початку 90-х створив інший проект, Enigma, в якому Сандра виконувала часто вокальні партії, і який став натхненням для інших подібних проектів, таких як Era чи Gregorian.

Ну що ж, завжди добре, коли є до чого повернутися