КЛІНТ ІСТВУД: 90 РОКІВ ЖИТТЯ

31 травня 2020 року виповнилося 90 років відомому актору, режисеру, продюсеру, і навіть композитору Клінту Іствуду (Clinton Eastwood Jr.). 4 рази йому вдавалося отримати «Оскар», при чому – всього за два фільми: у 1992 році за фільм «Непрощений», та в 2004 за фільм «Крихітка на мільйон доларів». В обидвох випадках фільми були удостоєні декількома нагородами «Оскар», в тім за кращий фільм року і за кращу режисуру, а так як Клінт Іствуд був у цих фільмах не лише в головній ролі, як актор, але ще й був їхнім режисером і продюсером, тому і отримував по дві статуетки за кожний.

Взагалі, кожен його фільм, як режисера, вартий уваги. Можливо, є серед них деякі середньої якості, проте більшість – це шедеври, особливо зняті починаючи з 2000-х років, коли Іствуду вже було за 70.  Власне, під кінець 90-х років ХХ століття Клінт Іствуд зняв кілька невдалих фільмів, і декому з критиків прийшла в голову спокуслива і наївна, як виявилося, думка, що Іствуд як режисер – «все», що найкращі його режисерські роки вже позаду. Критики навіть не уявляли собі, що найкращі режисерські а подекуди і акторські роки Клінта – попереду.

Ось лише деякі з його фільмів, зроблені вже в ХХІ столітті. Детектив «Таємнича річка» 2003 року, «Крихітка на мільйон доларів» з 2004 року про історію жінки-боксера, «Прапори наших батьків» 2006 року, «Підміна» 2008 року, «Ґран Торіно» того ж 2008 року. Варто згадати «Саллі» 2016 року з Томом Генксом у головній ролі, чи теж «Наркокур’єр» 2018 року з самим Клінтом у ролі того старого наркокур’єра. До речі, сам Іствуд деколи помилявся щодо себе самого. У 2008 році, коли зіграв головного героя у фільмі «Ґран Торіно», сказав, що Іствуд-актор –«все», відтепер буде лише виключно Іствуд-режисер, ну і хіба що продюсер. Йому тоді виповнилося 78 років. Але навіть через цілі 10 років, у свої 88, він чудово зіграв у фільмі «Наркокур’єр». Як то кажуть, «ніколи не зарікайся»…

У деяких своїх фільмах Клінт режисер чи продюсер грав сам, зазвичай головну роль, в інших навіть був композитором, як наприклад в фільмах «Таємнича річка», «Прапори наших батьків» чи «Підміна». До речі, варто теж згадати його молоді акторські роки, коли він у різних вестернах грав небагатослівного героя, і став іконою стилю. Тут можна привести класичні фільми, звані «спагетті-вестернами» італійського режисера Серджіо Леоне, на приклад «Хороший, поганий, злий». Фільм тягнеться майже 3 години, одним з найкращих моментів фільму є діалоги та відносини між головними героями, в тім теж одного з трьох, «Блондина», якого грав Іствуд. Все це оздоблює чудова музика Енніо Морріконе. Завдяки італійцю Серджіо Леоне світ отримав чудового актора, а згодом і режисера Клінта Іствуда.

В основному, багато фільмів Клінта Іствуда – це історії, побудовані на реальних подіях або наближені до таких. Драматизм, який вдалося режисеру, але теж часто і актору Іствуду вкласти у ці фільми, притягує глядача і робить їх бажаними, щоб переглянути ще і ще раз. Деякі його фільми, щоправда, настільки драматичні, що декому важко дивитися другий раз, знаючи як розвиватиметься сюжет. На приклад, трилер «Підміна» 2008 року, з Анджеліною Джолі у головній ролі, про історію жінки Крістін Коллінз і її зниклого сина Волтера. Фільм чудово знятий, актори постаралася передати максимально (може часом занадто) весь драматизм тієї історії, яка дійсно мала місце в кінці 20-х років ХХ століття у Лос-Анджелесі. Фільм, як то кажуть у світі моди, «must have», тобто «конче треба» переглянути. Щоправда, бажано тим, у кого не дуже слабкі нерви і вражливість.

Загалом, життя Клінта Іствуда досить різнобарвне і не сильно конвенціональне. Він батько сімох дітей, щоправда від декількох жінок, що не новинка в Голлівуді. Полюбляє трансцендентальну медитацію, є прихильником джазу, любить гольф, часом літає на своєму гелікоптері, при чому як пілот, особливо коли у місті величезні корки, а йому треба швидко дістатися на знімальну площадку. Хоча у політичних поглядах Іствуд – лібертаріанець, однак він зазвичай підтримує на різних виборах чи виступах республіканців. Як єдиний з усіх зірок Голлівуду, в 2016 році він відкрито підтримав Дональда Трампа. Ну що ж, старий добрий Іствуд міг собі це вже дозволити – його заслуги і талант від цього меншими не стали.

Можна деколи не погоджуватися з особистими поглядами Клінта Іствуда, особливо якщо дивитися на них з точки зору Церкви, з його невірою у життя після смерті, чи теж з невірою у Бога, проте не погоджуватися з його акторським і режисерським талантом мало у кого виходить. Таланти ж – це Божі дари, як би там не було, навіть якщо хтось про це не знає. Головне,  що вміло їх розвиває і примножує. А тому, як лише з’явиться питання, що подивитися, тоді якийсь добрий фільм Клінта Іствуда, чи то актора, чи тим більше режисера, буде безпрограшним вибором.