ПРО 37 МЛН

Було нас 52 млн. Але 1989 року. Стало 37 млн. Проте це у 2019 році. Зменшення на 15 млн. Тобто по півмільйона щороку. Такі найновіші дані подав Міністр Кабінету міністрів Дмитро Дубілет станом на кінець 2019 року.

Півмільйона щороку – це в середньому. І взагалі, я завжди люблю деталі, а також прискіпливість, навіть якщо вона дещо не точна, то дозволяє побачити більш точну картину, аніж така загальна "нас стало на 15 млн менше".

А отже, куди поділися бракуючі 15 млн? Рахуємо (приблизно): 2 млн – населення окупованого Криму, десь 3,7 млн – населення окупованих ДНР+ЛНР, десь 1 млн – в Росії, десь 5 млн – в Європі, десь 300 тис – поза Європою. Отже, все разом – біля 12 млн. Тому реальне зменшення – біля 3 млн, це той від’ємний баланс між смертністю і народжуваністю. Що теж погано. Але це в 5 разів менше, аніж страшна цифра «15 млн».

Так, ці підрахунки приблизні, і можуть бути деякі похибки, проте напевно вони ближчі до дійсності, аніж «нас стало на 15 млн менше». Ні, не стало на 15 млн менше, ми є, просто по різним причинам не у себе вдома і поза територією чи то країни як такої, чи то територій, які контролює Україна.

Отже, причини зменшення населення в минулому більш менш відомі: міграція, війна, народжуваність. Головне ж питання на майбутнє звучить так: чи цей стан тимчасовий, чи він утвердиться. Якщо утвердиться, тоді так, нас стане справді на 15 або і більше млн менше.