КВАРТИРА, 1960

Якщо хтось не знає, який фільм подивитися собі вечером у вільну хвилину, і особливо не хоче напоротися на якийсь «шлак», тобто протринькати в пусту свій час і нерви, то можу порадити один метод для профанів. Ну, бо спеціалісти вміють вибирати фільми, і головне – їх розуміти, навіть якщо профанам вони покажуться ніякими. Не говорячи вже про те, що спеціалісти полюбляють часто різного роду артгаус, проте це для вузького кола глядачів. А більшість з нас – представники широких мас :-)

А отже, майже безпрограшний варіант - це подивитися список фільмів, нагороджених Оскаром. Передусім за кращий фільм року. Можна теж за кращу режисуру чи за кращій сценарій. Врешті, за кращу акторку чи актора, першопланових чи другорядних. Це головні Оскари і вони визначають якість фільму. Звичайно, бувають винятки, але це ж винятки, а не постійна туфта, якщо вибирати фільм от так, «з бухти-барахти», навіть високобюджетний.

От на приклад, рівно 60 років тому, у 1960 році, вийшов у Голівуді фільм «Квартира» (The Apartment) режисера Біллі Вайлдера, відомого з його попереднього фільму з Мерилін Монро у головній ролі «У джазі тільки дівчата». Головним героєм фільму є знаменитий Джек Леммон (1925-2001), який, до речі, грав одного з музикантів у фільмі «У джазі тільки дівчата». Зіграла з Джеком також Ширлі Маклейн (1934- ).

Дивитися цей фільм – одна приємність. Натуральність, безпосередність, курйозність, життєва прямолінійність, комічність, романтика, брак вульгарності, ну і передусім супер гра акторів і хороша режисерська робота. Це все відчувається вже з перших кадрів. Не дарма фільм здобув 5 Оскарів, в тім за кращий фільм року і за режисуру.

P.S. Інколи варто теж переглянути ті фільми, які були номіновані на Оскар, передусім у вищеперерахованих категоріях. Теж варто звернути увагу на переможців Каннського, Венеційського чи Берлінського кінофестивалів.