ЕКОЛОГІЯ І ЛИЦЕМІРСТВО

Не входжу сильно в дискусії, популярні останніми днями відносно збереження довкілля. Хіба що деколи, тут і там, щось прокоментую. Особисто вважаю, що природу належить берегти, належить докладати зусиль до зменшення забруднення, належить про неї дбати, як про Боже творіння. Говориться про це, наприклад, коли беру участь в міжнародних зустрічах присвячених, між іншим, проблемам екології. У цьому плані шведська дівчина, Ґрета Тунберґ, яка з 15 років протестує проти забруднення екології, а в останньому часі, після виступу в ООН у вересні 2019 року, стала загальновідомою у світі – хто б за нею не стояв і як не використовував її слова, чи навіть писав дещо з цих слів – у більшості має рацію. Хоча у багатьох і викликає антипатію з різних приводів: вибірковості оскаржень, емоційності виступів, багато ідеології, неоднозначності про «вкрадене дитинство» – і це у чистій Швеції...

Але до неї, загалом, питань немає. Питання є до її «захисників», а насправді часто – ідеологів, і теж часто – до «активістів», просякнутих лицемірством. Тобто – нещирістю. Я їм просто не вірю, що вони захисники довкілля. Поки вони літають літаками, що викидають в атмосферу СО₂, поки вони одягаються в брендове вбрання, що шиють в Азії на досить таки неекологічних підприємствах, поки вони користуються ґаджетами, що виробляються на фабриках тієї ж Азії, забруднюючи відходами ґрунти і водойми, поки вони катаються на автомобілях, що забруднюють повітря, поки вони користуються меблями, виробництво яких є неекологічне а заготовка матеріалу є причиною вирубки лісів і т. д. і т. п., до тих пір – не вірю (с)

Не словом, а ділом! Критикувати «страхітливий і потворний капіталізм», благами якого щоденно користуєшся – це бути непереконливим лицеміром. Так не можна, це треба змінити! Тут екоторбиночки, вдягнені через плече для підтримки модного тренду, не міняють погоди. Бо, повторюю, народ відчуває лицемірство. А тому і не вірить.