НАДІЯ ПІСЛЯ ВИБОРІВ

Нарешті, президентські вибори 2019 року закінчилися. Демократичні, без адмінресурсу, без каруселей, без «завішеного комп’ютера» ЦВК, без вкидування бюлетенів. Кожний міг вільно проголосувати, і голос кожного, хто проголосував, врахований. Президент Петро Порошенко гідно передає владу, вітаючи новообраного Володимира Зеленського. І це досягнення України, гідне тих країн, в яких демократичний процес налагоджений навіть набагато краще, ніж у нас. За це велика подяка тим, від кого залежало забезпечення цього факту на цих виборах. І щоб так і було надалі.

Так, «інформаційна війна» старою владою програна, бо вона її злегковажила. Можливо, врахує це в майбутньому. Народу належало чіткіше доносити те все добре, що робилося після Майдану, і чіткіше та принциповіше реагувати на те все погане, що теж, на жаль, відбувалося. У демократичних суспільствах не вистачить робити «щось добре». Належить робити більшість справ добре і правильно це доносити. Інакше вийде ложка дьогтю у бочці меду. А такий мед неїстівний.

Так, помилки роблять всі. Але, це не можуть бути принципові помилки, які комусь коштуватимуть, умовно кажучи, життя, здоров'я, чи головне – втрати надії. Навіть якщо цій втраті надії сприяє інформаційна війна, зовнішня і внутрішня. Це належить теж врахувати на майбутнє. І в руслі свободи та демократії налагодити таку інформаційну оборону, яка б переконала більшість, а не зневірила.

Так, більшість проголосувала «проти». Більшість серед тієї більшості - це адекватні і патріотичні громадяни. Так, у них є ті дані, які вони почули або побачили, і які були підставою їхнього вибору. І мало хто хоче бачити ту «бочку меду», якщо в ній опинилася «ложка дьогтю». Цього команда влади, яка відходить, на жаль, теж недооцінила. Безвіз – це добре. Томос – це добре. Децентралізація – це добре. Медреформа – це добре. Реформа армії – це добре. Утвердження демократії – це добре. Відсіч російській агресії – це добре. Утримання країни від дефолту – це добре. Залучення для підтримки України західних партнерів – це добре. І т. д. і т. п.

Але. Кожен продукт, добрий «сам у собі» має стати «добрим для інших». У цьому належить переконати громадян. Не можна працювати лише на одному фронті, легковажачи іншим, бо вибирають за цілість, а не за фрагменти. А цілість виявилася з «подряпинами». Такий товар вилучають з полиць, як «бракований». Навіть якщо він ніби нормально функціонує.

І головне. Після виборів одні впали у відчай, інші – у ейфорію. Це людське, і це зрозуміле. Проте, «чий» би кандидат не виграв, він стає президентом НАШОЇ спільної країни. А їй ми бажаємо добра. Майбутні помилки нового керівника – це погано для країни. Неправильні рішення нового президента – це рух країни назад. Невластиве розуміння зовнішніх і внутрішніх викликів – це НАША спільна поразка. Тому, після виборів, громадянське суспільство мусить і надалі консолідуватися, контролювати владу, протистояти загрозам, об’єднуватися, думати про наш спільний дім.

Час розпачі і ейфорії вже час відкласти, а стати реалістами та дійсно тими, хто для добра суспільства і України докладається до її розвитку. Надіємося, буде сформована конструктивна опозиція. Надіємося, буде сформований конструктивний уряд. Надіємося, буде обрана конструктивна і проукраїнська більшість у парламент. І головне, надіємося, що більшість громадян України вболіватиме за свою країну, її добробут та розвиток у правильному напрямку, і дасть з себе все, що потрібно для реалізації всього цього.

Якщо з нами Бог, то хто проти нас? Вірю у Боже Провидіння і у те, що ми здібні співпрацювати з Божою допомогою і благодаттю. Ніхто за нас нічого не зробить, ніхто без нас нічого не зробить, ніхто для нас нічого не зробить. Лише ми самі, Народ України, її громадяни, можемо або повести країну назад, або покерувати її вперед. Незалежно від сил, які цьому перешкоджають, незалежно від різниць у персональних вподобаннях, незалежно від мотивів тих чи інших виборів.

«Між Сходом і Заходом України нема поділу, є поділ між тими, хто любить Україну і хто її не любить». Це сказав Любомир Гузар 2012 року. Якщо більшість громадян України любить свою країну і діятиме відповідно до цієї любові, їй не загрожує нічого. Може це виглядає дещо наївним і оптимістичним, проте це реальний шлях. Песимізм і розпач ще ніколи не допомагали у доброму. А тому, вперед з надією. Слава Україні!