РОЗСУДЛИВІСТЬ І ВІРУС

Після виступу 11 квітня 2019 року на 1+1 пана кандидата Зеленського більшість блогерів та схвильованих долею країни обурилася, почалися висловлення про «хамську поведінку», про «наркомана», про «такого ви хочете президента?» і т. д. У більшості випадків – адекватні висновки і адекватна реакція на неадекватну поведінку кандидата у президенти.

Але, хотів би розчарувати цих всіх обурених. Прихильники Володимира Зеленського (не ті адекватні, що «хочуть змін», але ті «сліпі і глухі» – варто розрізняти) черговий раз у захваті від свого кандидата: «все правильно сказав», «поставив на місце баригу мальдівського», «добре відповів на хамство», «а що цей увірвався на програму без запрошення?», «знав, що не буде Зе і прийшов» і т. п. І рейтинги Зеленського ростуть.

Це як потужний вірус, що незважаючи на перепони, все одно росте і поширюється. Але в даному випадку це не у комп'ютері, а в країні, у реальному житті. І це для країни не жарти. Вважаю, що повинні бути якісь правові норми, які б дещо балансували питання обрання Президента і Головнокомандувача. Аналогічно, як з податками, які не піддаються, згідно Конституції, «всенародному обговоренню». У деяких країнах є вимога до кандидата, що він повинен хоча б 5 років перед кандидуванням на пост глави держави пропрацювати або держслужбовцем і якось там себе проявити, або в парламенті. Власне, хоча б якісь чіткі правила щодо кандидатів і способів їхнього відкликання, якщо ті «бикують», не підтверджують свою непричетність до наркозалежності і т. п.

Віддати долю цілої країни на розсуд емоційного і незрілого «охлосу», для якого «гірше не буде» (о так, Янукович після 2010 підтвердить), це кинути напризволяще і свою країну і своє майбутнє... Але, все в руках Божих, і тому діємо так, як би все від нас залежало, а молимося так, що повністю довіряємо Богу і Його Провидінню.