ПОДЯКА ТАТОВІ

30 листопада 2018 року моєму татові виповнилося б 70 років. Народився 30 листопада 1948 року, проте у свідоцтві про народження мав записане 1 грудня. Бабуся, тобто татова мама, хотіла, щоб пізніше взяли сина в армію не осінню (осінній призов), а наступного року, весною – дома довше буде. Таким чином тато потрапив в армії... до Чехословаччини у 1968 році і там став інвалідом.

Спочатку мав ІІ групу, потім І (поліартрит), тому від молодості постійно потребував опіки: одіти, помити, причесати і т. д. Поки жила мама, це вона найчастіше робила, або ми, сини, потім, як мами не стало у 2003 році, бабуся або брат, коли бабусі не стало у 2011, тато залишився з братом, молодшим сином Іваном. Так як до цього часу готувала вдома бабуся, коли її не стало, тато підучився дещо кулінарії і готував.

Не зважаючи на свою інвалідність, щоденно фізично працював, навіть коли інші відпочивали – це в нього був якийсь інстинкт до праці, інколи на пекучому сонці. Не зробити щось за дня означало для нього втратити день. Часто питав нас з братом: «Що ми сьогодні зробили?». Працював теж у школі завгоспом, відкладав гроші на рахунок «на дітей». Гроші, зрештою, на початку 90-х пропали у зв'язку з інфляцією...

Опіка над ним під кінець життя, перед смертю в травні 2016 року, була особливо важкою: лежачий стан, рак, пролежні і все інше. Брат опікувався татом, інколи я приїжджав на коротко додому... Перед смертю висповідався і причастився.

Тато навчив мене багато речей, хоча і не все у нас завжди було гладко. Але передусім був прикладом побожності – відвідував храм щонеділі, навіть у часи СРСР, навіть на виїзді на лікування до якогось санаторію, а щоденно молився ранком і вечером, часто читав Святе Письмо або духовну літературу. Після смерті мами молився багато років за неї щовечора по 30-40 хвилин... Був теж прикладом цілеспрямованості, що деколи виглядало як впертість, проте з другого боку – ніколи не нарікав на свою хворобу, яка сковувала його суглоби. Був теж прикладом людини радості, багато хто зі знайомих і сусідів його сприймав як дотепного жартівника.

Дякую Богу за родину, а сьогодні у особливий спосіб за тата Степана. Нехай спочиває в мирі, а всемилостивий Господь буде для нього милосердним.