КУРС ВИЗНАЧИВСЯ!

22 листопада 2018 року Парламент України конституційною більшістю вніс зміни до Конституції (залишилося лише на наступній сесії дане голосування підтвердити), що курс України – європейський та євроатлантичний. Зміни мають бути внесені у Преамбулі та в декількох статтях Конституції, щоб вже так все виглядало впевнено.

У перекладі на поточну: Україна йде до ЄС та НАТО. І слідкувати за цим курсом повинен гарант Конституції, тобто Президент України. А тому, хто б тепер не був Президентом, як би йому шия не крутила голову у звиклому напрямку, тобто на північ, все одно доведеться пристосуватися до прокладених конституційних рейок і їхати туди, куди ці рейки ведуть, навіть якщо голова оглядається назад. Аж поки з очей та північ не зникне...

Так, ЕС – це не «рай на землі». Є там багато підводних каменів, багато спірних моментів. Самі члени унії не раз дискутують про це, а деякі навіть прагнуть з неї вийти. Проте, все пізнається в порівнянні. Колись розмовляв з однією полькою про ЄС, яка була сильно проти цього об'єднання. Тоді я їй нагадав, що в сьогоднішньому глобальному світі ти або у сфері ЄС, або... Росії (якщо йдеться про Європу). І тут вона погодилася, що все-таки краще оте «менше зло», яким є ЄС, аніж «більше зло», яким є РФ.

Вибір курсу не означає, що ми вже через рік-два туди вступимо. Країни, які обирали курс на Європу, вступали туди років через 15-20. Коли самі були готові (ну, майже), і коли ЄС був готовий. Ми дещо спізнилися і з вибором, і з підготовкою, але краще пізно, ніж ніколи. Тому з усіх можливих пропозицій цей курс здається найбільш реалістичним і оптимальним. «Таможений Союз» вже канув у Лету, «Балтійський Союз» – це таке фата-моргана на базі колишньої Речі Посполитої, Чорноморський Союз це ОК, але що це таке? Щось маленьке, незначне і сильно локальне.

Натомість ЄС – це світова сила, на рівні з США і Китаєм, це теж світова культура, а в історичному плані то взагалі без порівняння. Тому бути членом цієї родини – це велика честь і відповідальність. А також стимул. Повторюю, не зважаючи на всі сьогоднішні нюанси і девіації цієї родини. Бо у склянці можна бачити або пусту половину, або заповнену – хто на чому вже сконцентрується. Шануймося і Нам своє робить! І як видно, ще багато треба зробити.