РАСИЗМ ЧИ СПРАВЕДЛИВІСТЬ?

Якщо ти пишеш щось погане про «ніґерів», тобто про афро-американців, то це безперечно расизм в перемішку з фашизмом. А якщо те саме про білих? Виявляється, не все так однозначно…

Недавно на роботу до видання «The New York Times» запросили пані Сару Джеонг. Вона ІТ-спеціаліст, і то досить високого класу, бо до такого видання будь-кого не наймають. Щоправда, виявилося, що пані Сара протягом двох років (2014-2016) писала у своєму Твіттері різні цікаві речі. 

Між іншим, закликала до ненависті по відношенню до білих, і до чоловіків зокрема. Сама Джеонг – корейського походження, тобто вважала себе іншою расою, аніж білі європеоїди, а тому нібито мала право писати «справедливі речі про білих шовіністичних свинь».

Мало того, Джеонг не просто писала про своє «фе», але закликала проявляти насилля по відношенню до білих і особливо чоловіків, а також до знищення неправильних, на її думку, представників суспільства. Ось деякі її твіти:

«Тупа біля сволота розкидує в Інтернеті свої думки, як пси, що сцять на гідранти».

«Боженьку, мені до гикавки приємно від хамства по відношенню до білих дідусів».

«Білі скоріше обсмалюються на сонці, а тому, буде логічно, якщо вони житимуть під землею, як принижені гобліни».

«Хештег: забороніть білих».

«1. Білі чоловіки – це собаче лайно. 2. На жінок всім плювати. 3. В Інтернеті можна погрожувати будь-кому, крім поліції».

І т. д. і т. п.

Деякі видання почали шукати причину такої поведінки пані Сари, ну бо не може ж вона так просто взяти і образитися на білих. З’явилася версія, що їй погрожували в інтернеті анонімні представники ультраправих. Але було проведене дослідження, і це виявилося лише поданням бажаного за дійсне…

Користувачі «Twitter», а також публічні особи та політики вимагали негайно звільнити Джеонг. Ага, розігналися! Варто додати одне вияснення, щоб трохи зрозуміти цей абсурд. Критика білих та чоловіків – досить характерна риторика для лівих. Перед тим, як перейти в «The New York Times», Джеонг працювала в редакції технічного порталу «The Verge», який знаходить всередині холдингу «Vox», а цей холдинг напряму афілійований до Демократичної партії США.

Натомість «The New York Times» має назву «the newspaper of record», тобто в газеті, між іншим, публікуються всі законодавчі акти (щось подібне, як у нас в газеті «Голос України»), а серед американців видання вважалося нейтральним та центристським. Звідси, вважаючи, що видання такого рівня не може мати у себе, в редакційній раді, расистку, суспільство обурилося. Але з обурення вийшов пшик…

Журналісти стали на захист нової колегині. «The New York Times» видало офіційну заяву, в якій була мова, що расизм проти білих – це не расизм, тому що білі становлять більшість. Цікаво, як вони інтерпретують насилля проти білих в Південно Африканській Республіці, яке тепер має місце, і де білі становлять меншість? Натомість, йдеться далі в офіційній заяві, представлені думки Джеонг – це сатира, яка була написана у 

відповідь на агресивну поведінку троллів. Але, надалі редакція не толеруватиме таких твітів пані Джеонг. Вау! І вовки ситі, і вівці цілі. Яка акробатика!

Щоб було цікавіше, історія мала своє продовження. Темношкіра активістка Кендіс Оуенс, на сьогодні центристка, яка колись була лівою, але пішла звідти, грюкнувши дверима, переопублікувала твіти Джеонг. Щоправда, дещо їх відкоригувавши: замість слів «білі» вставила «чорні» та «євреї». Її акаунт у Твіттері відразу заблокували. За расизм. А як же «сатира»?

Отака фігня, малята.

P.S. Ця історія нагадала мені одну дискусію, яка якийсь час тому велася на сторінках феміністичної групи у ФБ. Там одна учасниця не витримала, і спитала, чому тут стільки ненависті до чоловіків, чому стільки бруду ллється на них, і чому тут стільки сексистських висловлювань під їх адресою? На що пані редакторка спокійно відповіла, що ненависть до чоловіків – це природне і справедливе явище, як правильна реакція за все те зло, яке чоловіки спричиняли жінкам у минулі віки. Натомість «сексизм» – це поняття не відноситься до жінок, лише до чоловіків, а тому будь-які висловлювання сексистського характеру, яке роблять жінки, апріорі не є сексистськими…

P.P.S. Лівацтво – це хвороба. Мозку. Цікаво, як це лікується?

P.P.P.S. Лівацтво і ліві – це не одне і те ж, якщо хтось не в курсі. Це як православнутість і православ'я, радикальний фемінізм і фемінізм, фашисти і праві.