РОСЛИНИ СТРАЖДАЮТЬ?

Є така теорія деяких вчених, що рослини також відчувають біль. Звичайно, не так як тварини чи люди, але відчувають, по-своєму. Це може бути «шах і мат» для різних вегетаріанців а особливо для веганів, але чи має ця теорія якісь підстави?

Спочатку, ще в ХІХ столітті, проводилися досліди щодо «емоцій» рослин. Робив це, між іншим, німецький експериментальний психолог Густав Теодор Фехнер. Це він висунув теорію, що з рослинами можна розмовляти, ставитися до них приязно і з повагою, і тоді це певним чином впливає на їхній «емоційний стан».

Інший вчений, Джагадіш Чандра Боше, з Бенгалу, на початку ХХ століття проводив різні експерименти і твердив, що кожна рослина а навіть кожна її частина, мають, у певному сенсі, «нервову систему», і тому реагує на шок спазмом, подібно як м'язи тварин. Крім того, Боше помітив, що рослини ростуть швидше у приязному середовищі, і повільніше – у неприязному. Приязне середовище – це наприклад приємна музика, неприязне – це шум і різкі звуки... Якось лабораторію Боше відвідав письменник-вегетаріанець Бернард Шоу. Його сильно занепокоїв експеримент, коли капуста, яку вкинули до окропу, щоб зварити, переживала «судоми».

У другій половині ХХ століття почалося знову вивчення реакції рослин на різні зовнішні дії. Проводив ці експерименти, між іншим, американський поліграфолог, який працював у ЦРУ, Клів Бакстер. Він є автором гіпотези про «перцепцію рослин», тобто, що рослини «сприймають» навколишній світ. Гіпотезу більшість вчених відкинула, як «ненаукову». В 1960-ті роки Бакстер проводив експерименти, з яких нібито він довів, що рослини мають здібність «відчувати». Між іншим, досліджував рослини поліграфом (детектором брехні), коли хтось хотів спричинити їм якусь шкоду, або і справді причиняв. Записував зміни реакцій рослин на ці дії. Як твердив Бакстер, реакції рослин аналогічні до реакції людей на певні дії.

Також виявилося, що рослини реагують на емоції людей, при чому не лише на ті, які проявляються в дії, а навіть на бажання чи наміри – добрі або погані. Мало того, рослини якимось чином реагують навіть на думки людини. В кінці 60-х років минулого століття Бакстер навіть видав статтю в одному науково-популярному журналі під назвою «Докази первинної свідомості рослин».

Як було сказано, більшість вчених вважало таку гіпотезу ненауковою. Спроби повторити експерименти Бакстера не вдалися. Проте, винятково деякі вчені підтримали ідеї Кліва Бакстера. Також декому вдалося отримати якісь подібні як у Бакстера результати з поліграфом.

На якій підставі вчені критикують гіпотезу Бакстера? Якщо говорити про негативну реакцію на певні зовнішні чи внутрішні дії, тобто якщо мова про «біль», то це поняття фізіологічне, і його не можна застосовувати до рослин. А це тому, що рослини по-перше, не мають мозку. По-друге, не мають нервової системи. По-третє, у рослин немає рецептора болю – ноцицептора. Крім того, у рослин немає нейротрансміттера, який відповідає за переказ больових імпульсів до центральної нервової системи. А отже, можна навіть досвідчити десь там «на тілі» біль, проте цей хтось чи це щось не відчуватиме болю, поки інформація про це не дійде до «центру», тобто до мозку.

Натомість, різні дії рослин, такі як звернення до сонця, розкриття чи закриття бутона, ловіння комах, виділення секреції при небезпеці і т. п. – все це результат дії біохімічної реакції, яка називається «тропізмами». Тропізми – це реакція орієнтування клітини, тобто напрямок руху клітин відносно подразнення, чи то хімічного, чи то світлового чи іншого. Отже, якщо рослина нагинається до джерела подразнення, на приклад в бік світла, то це позитивний тропізм, якщо ж відвертається від джерела подразнення – то це негативний тропізм. А тому вчені, якщо йдеться про негативний тропізм, називають це явище не «реакцією на біль», але «стурбованістю на подразнення».

Також, додають вчені, у тварин немає целюлози, яка є у вищих рослин, замість цього у тварин є нервова та сенсорна системи. Завдяки цьому, тварини «відчувають», в тому теж біль, рослини ж, за посередництвом целюлози, цього відчуття не мають, а отже – не відчувають болю.

Ніби все ясно, проте наука не стоїть на місці, і поки що вчені задовольняються теорією про тропізми рослин. Проте, чому ці тропізми є у рослин? Що воно таке само в собі? Чи ми здібні «ззовні» зрозуміти механізм дії тропізму, тобто «реакцію на джерело подразнення», описуючи його лише поверхово? Це як дивитися на людину, яка нічого не кричить, але в собі відчуває біль, і думати, що в неї все добре, бо немає ніяких зовнішніх реакцій, типових при відчутті болю. Може так само рослини «мовчать» для вчених про свій «біль»? А може це біль зовсім не фізіологічна? Питання лише, чи тоді можна його називати «болем», і чи він взагалі болить?

У всякому разі, веганам і вегетаріанцям теж варто б задуматися над цими теоріями :-)