У ПОЇЗДІ НЕ П’ЮТЬ. ХІБА ЩО, ВСІ ЗГІДНІ :)

Кінець червня 2018. Польща, поїзд Інтерсіті Пшемишль – Вроцлав. Біля вікна двоє друзів, вже старші дядьки, вертаються додому, до Вроцлава. Не з пустими руками: у різних торбах і сумках повно добра. Закупилися в Україні, бачу «Хмільне міцне», якісь коньячки, дешева горілка...

Одному десь біля Тарнова захотілося «освіжити губи». Не самому, звичайно, з другом навпроти. Порився в одній зі своїх торб і витягнув вже на столик чи то якусь «на бруньках», чи то якусь «житню», вже не пам'ятаю. А, згадав: «Житня сльоза».

Друг, щоправда, порадив спитати решту, тих, які в купе, чи вони не проти.

- Перепрошую, ніхто не проти, якщо ми по одній ось ото...?

Ніхто не вважав за потрібне перешкоджати, один пан з журналом, навпроти мене, відповів, що йому не перешкоджає.

Проте одна жінка, з навушниками у вухах, відчула, що щось намічається та й побачила вже добро на столику, перепитала, про що йдеться?

- Ну, чи Ви не проти, якщо ми собі ось, трошечки? Бо решта не проти.

- Наскільки мені відомо, - відповіла жінка - то в потязі не дозволяється розпивати.

- Але я питав кондуктора - не здавався власник сорокаградусного добра, - то він так, сказав, що взагалі то не можна, але в принципі можна, лише щоб він особисто не бачив.

- Добре, але я не погоджуюся - закінчила жінка.

- От бачиш! - втрутився друг спраглого - Я ж тобі казав! Слухай мудріших.

- Гм, - зітхнув дядька біля мене, - як ні, то ні. Немає проблем!

І сховав пляшку знову до торби.

Однак, відразу спитав пані:

- А Ви де виходите?

- В Кракові.

- О, тоді супер. Після Кракова можна буде.

- Після Кракова робіть, що хочете – посміхнулася жінка.

- Бачиш, - радісно заговорив до друга навпроти дядька, - а ти говориш! Ще 50 хвилин – додав, зиркнувши на табло над дверима. - Що нам, витримаємо до Кракова. Ми ж не п'яниці якісь!

Так як все купе, крім мене, вийшло в коридор ще перед приїздом до Кракова, двоє друзів швиденько підсуєтилися, щоб до Кракова, поки нікого нема, зробити собі дрінки.

- Жит-ня сь-льо-за, - якось, але все-таки прочитав дядька. - Такої я ще не пив.

Випивши першу партію, вигукнув:

- Ох, яка добра! Ух, добра!

Ну що ж, як там далі друзі собі з тим добром порадили – не знаю, бо мені в Кракові виходити.