ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ vs ДЕНЬ ПРОПАГАНДИ

8 травня весь цивілізований світ відмічає День Пам'яті та Примирення. Це ввійшло у практику з 2005 року за рекомендацією ООН, щоб поряд з Днем перемоги в Європі (V-E D, Victory Day in Europe), згадати про загиблих. В Україні цей день, 8 травня, почали відмічати у 2015 році.

9 травня також в нас залишилося, як «День Перемоги» і як державне свято. Більше з огляду на ностальгію багатьох, на «не руш святе», на «повагу до ветеранів» і т. д. Особливо це останнє звучить, м'яко кажучи, неоднозначно. І не лише в нас, але теж і передусім там, де цей день, 9 травня, перетворився на релігійне мракобісся і пропагандистську брехню, тобто в Росії.

Війна в Європі закінчилася 8 травня 1945 року. Тобто, станом на сьогодні, на травень 2018, 73 роки тому. Враховуючи, що мобілізували починаючи з 18-го року життя, то навіть ті, хто пішов на війну у травні 1945-го і живе дотепер, має на сьогодні 91 рік. Якщо якийсь ветеран ходить з бойовими медалями, але має у 2018 році менше, аніж 91 рік, він напевно не воював у Другій світовій війні. І тим більше, не йшов «від Москви до Берліну»: ротація на східному фронті тоді була така велика, що кожного наступного року склад війська майже повністю замінювався новим.

Варто нагадати, що до Берліна, тобто до кінця війни у 1945 році, дійшло лише 3% тих, які її почали на території СРСР 1941-го. Решта була вбита або у кращому разі важко поранена і демобілізована. Більшість радянських ветеранів тієї війни - це остання хвиля мобілізації, тобто з 1945 року. Але і вони вже, в основному, відійшли у вічність.
Тобто, всі молодші 91 року життя «ветерани» - це так звані «ряжені»...

Проте, варто не поспішати з висновками. Деякі з них дійсно «ветерани Великої Вітчизняної». І зараз ходять з медалями, і мають справжнє посвідчення. А по рокам їм десь 82-85. Тобто в 1945 їм було 9-12 років. Може, поодинокі «сини полків»? Можливо, але це були рідкісні винятки. Діти війни? Так, але це не ветерани і не мають бойових медалей...

Справа в тому, що працівники та охоронці Гулагів, а також деякі інші члени воєнізованих підрозділів НКВС були прирівняні у правах до ветеранів війни, при чому це були ті, які «воювали та захищали Родіну від ворогів» у концтаборах до середини 50-х років ХХ століття.

Крім того, в Росії будуть теж ветерани, які воювали після 1945 року. Федеральний закон «Про ветеранів», прийнятий 12 січня 1995 року, у статті 2, пункт 1.1.Е, говорить дослівно так, що ветерани Великої Вітчизняної Війни це: «военнослужащие, в том числе уволенные в запас (отставку), лица рядового и начальствующего состава органов внутренних дел и органов государственной безопасности, бойцы и командный состав истребительных батальонов, взводов и отрядов защиты народа, принимавшие участие в боевых операциях по борьбе с десантами противника и боевых действиях совместно с воинскими частями, входившими в состав действующей армии, в период Великой Отечественной войны, а также принимавшие участие в боевых операциях по ликвидации националистического подполья на территориях Украины, Белоруссии, Литвы, Латвии и Эстонии в период с 1 января 1944 года по 31 декабря 1951 года.»

Ось вам і 85 річні «ветерани ВОВ», цілком легітимні і зовсім не ряжені. Які свої медалі здобули після війни в Карпатських горах, білоруських болотах, чи в Балтійських лісах. «Ніхто не забутий, ніщо не забуте».