АКТОРИ І АКТОРКИ

Улюбленець багатьох жінок і дівчат Бенедикт Камбербетч заявив недавно (десь у травні 2018), що не зніматиметься у фільмах, де жінкам платитимуть менше, аніж чоловікам. «Рівна оплата праці і місце за одним столом є основними принципами фемінізму», – підкреслив актор, – «Подивіться на свій гонорар. Запитайте у жінок, скільки пообіцяли заплатити їм, і скажіть: «Якщо їй не заплатять так само, як чоловікам, я не буду з вами співпрацювати»... Ніби гарна думка, і рівна оплата праці повинна вітатися.

Проте, це ніщо інше, як політкоректний популізм. Сотні акторок-зірок Голлівуду отримують набагато більший гонорар, аніж їхні колеги-актори у тому самому фільмі. Бо виробник платить гонорар за талант і знаменитість, незалежно від статі, в залежності від очікуваного прибутку. 

Чи Камбербетч теж вважає, що таким акторам-чоловікам повинні платити таку саму винагороду, як і знаменитим акторкам?

Список акторок мультимільйонерок, які здобули свої гроші за свій ТАЛАНТ, а не за стать, є такий же довгий, як і список акторів-мультимільйонерів. І ще не чув, щоб якийсь виробник фільму хотів втратити, переплачуючи актору-нездарі, і недоплачуючи талановитій акторці. Тому нічим іншим, як недолугим і неправдивим популізмом такі заяви Камбербетча назвати не можна.

Чекаємо на заяви, що режисеркам, лише на тій підставі, що вони жіночої статі, належить платити так само, як і режисерам-чоловікам. І не важливо, що ти не Стівен Спілберг, Девід Лінч, Френсіс Форд Коппола, Джеймс Кемерон. Важливо, що у тебе «політкоректна стать»....

Деякі актори теж мають менше, ніж Анжеліна Джолі чи Камерон Діаз, і теж можуть стверджувати і просити про «уравніловку». І що з цього? Цікаво, чи Камбербетч теж за те, щоб між відомими акторками була така сама зарплата, щоб не було у однієї вищої, а у іншої нижчої?

І взагалі, тут навіть не про кінематограф йдеться, а про загальний принцип, а принцип, який пропонує Камбербетч – це соціалізм, «уравніловка», незалежно від особистих талантів та твоєї «ціни» на ринку. Тут йдеться про ставлення прихильників ринкових відносин проти прихильників соціалізму. У Радянському Союзі власне актори мали «ставку», тобто зарплату, незалежну від їхнього таланту чи касових зборів. Ну, час від часу якісь там премії отримували.

Завжди знайдуться незадоволені, які будуть стверджувати, що їх утискають. І багато «недоплачених» акторок так робить. Та й «недоплачених» акторів теж. Щоправда, ті акторки не порівнюють свій гонорар з іншими, з більш оплачуваними акторками, бо цей номер не пройде, але політкоректно порівнюють з більш оплачуваними акторами – а от тут можна і «попастися», бо ж «дискримінація».

Проте, слова акторів – це слова, а платять за їх ТАЛАНТ і за РИНКОВИЙ ЗАПИТ на них. Як і за футболістів, менеджерів і т. д. Звичайно, завжди менш оплачуваний прагне скинути вину за це не на себе, а на зовнішній фактор, а пострілом в десятку буде кричати про дискримінацію. Щось подібне, як у нас пропагандисти кричать, коли за них береться СБУ, що це «переслідування свободи слова». І Захід на це клює...

Звичайно, все ще існує проблема дійсної дискримінації з огляду на стать, коли платять менше за ТАКУ саму роботу при вимозі ТАКИХ САМИХ здібностей – але це інше питання. І ця проблема існує не лише у нас, але навіть у розвинутих країнах. Але – мухи окремо, котлети окремо. ЦЕ ІНШЕ питання. І маніпулятори пробують його сюди теж підтягнути. Тут питання стоїть саме про оплату не такого самого труду, а ОКРЕМО взятого таланту. Тобто, це геть щось інше, аніж дискримінація. Це має іншу назву: мотивація.

Десь два чи три роки тому на церемонії вручення Оскарів статуетку не отримав жоден афро-американець – так сталося. Що там почалося! Протести, крики, «дискримінація», «наших б'ють», «расизм»... Тобто, люди вважали, що статуетки мають давати «по квотах», а не за талант і не за конкретний фільм. Типовий соціалізм. Саме так в СРСР у Радах були не кваліфіковані члени даної Ради, а «представники всіх верств суспільства», від доярки до професора. Без огляду на особисті здібності. Бо «у нас, в СРСР, всі рівні». Брехливість і маніпулятивність даного твердження підтвердилася дуже швидко.

Соціалізм-марксизм у дії завжди однобокий і завжди фальшивий. Але у теорії «чудовий»!