ЄВРОБАЧЕННЯ І ПОЛІТКОРЕКТНІСТЬ

Євробачення вже багато років поспіль не слухаю. Хоча, деякі пісні там цікаві, як потім виявляється. Не завжди ті, що перемагають, чи навіть входять до групи лідерів.

Постійно громадяни нарікають, що або судді не так голосують, або глядачі висилають СМС-и лише за сусідів та за «країни-друзів-братів», або відбіркове журі не того вибрало, щоб поїхати і переможно представляти. З Джамалою у нас щоправда все вийшло. Хоча пісня і не була по якості на першому місці, як на мене (можливо в трійку лідерів і входила), проте не лише якість оцінюється на Євробаченні.

З Джамалою 2016 року запрацювало, між іншим тому, чому у цей раз запрацювало з представницею Ізраїлю 2018 року, Неттою Барзілай: політкоректність. Тоді, два роки тому, співала представниця країни-жертви, тим більше родом з Криму, окупованого Росією, тепер співає співачка під натхненням кампанії проти сексуальних домагань «MeToo». Як таким політкоректностям не додати балів? Звичайно, талант і музика також грають роль, але щоб виграти, треба ще «щось». І саме той політкоректний контекст якраз і є тим «щось», що допомагає виграти у цьому неоднозначному конкурсі.

Так що на майбутнє варто нам обирати щось «сучасне і гучне» у сенсі політкоректності. А для цього, на жаль, належить для вибору залишити лише свідоме цих всіх нюансів журі. Бо ж народ голосує не головою, а серцем. А це не зовсім те, що виграє на Євробаченні.