РОЗГІН НАМЕТОВОГО ПРОТЕСТУ 2018

Щодо побиття силовиками протестувальників під Радою, що мало місце 3 лютого 2018 року, і порівняння цієї акції з побиттям студентів чи з протестами Майдану 2013-го хотів би додати лише три слова.

1) Проводячи пряму паралель чи аналогію між тодішніми протестувальниками проти Януковича і Ко і сьогоднішніми, входимо в поле російської пропаганди-дискурсу, модної останнім часом в Україні – що можна частково зрозуміти, – що нібито «головний ворог не в Кремлі, а на Банковій». У всякому разі, чи аналогічне це побиття тому, яке мало місце 30 листопада 2013 на Майдані, буде видно дуже скоро: скільки обуреного народу вийде на Майдан у знак протесту.

2) Проводячи паралель з Майданом і протестами 2013-2014 і сьогоднішніми протестами під Радою, варто пам'ятати (про це підказала п. Ольга Недавня з Інституту Філософії ім. Сковороди НАН), що «Майданів» тоді було декілька, а не один. І всі протестували. Тому варто задуматися, з яким саме «Майданом» треба проводити паралель. Звичайно, тут у кожного свої смаки, але за себе скажу так (суб'єктивно): я тоді був на тому властивому Майдані, і з теперішнім якось не сильно ототожнююся, тобто не бачу аж такої прямої паралелі чи аналогій.

3) Всяке побиття протестувальників – це справа для розслідування. Навіть якщо виявиться, що правдою було, що протест був не зовсім мирним, і що там у наметах хлопці тримали бойові гранати. А тим більше, якщо виявиться, що не тримали. Звичайно, можна покликатися на зовнішню агресію і на потребу жорсткого реагування в зв'язку з цим на внутрішні заворушення і бунти, але все-одно, якщо країна йде в сторону громадянського суспільства і демократії – наскільки це дозволяють обставини – справа має бути законно розглянута і вирішена.