25 КАДР АБО ЧИ МОЖНА ЗАБОРОНИТИ ТЕ, ЩО НЕ ІСНУЄ?

Заборонити щось, що не існує? Дуже легко! Головне, повірити в існування того чогось...

На початку 60-х років ХХ століття в багатьох штатах Америки на законодавчому рівні заборонили використовувати в рекламах та в інших інформаційних роликах «25-й кадр», який має вплив на підсвідомість.

Подібний закон, «Про рекламу», з'явився в Росії майже 50 років по тому, а саме 2006 року, де у підрозділі «Про укриту рекламу» говориться про заборону вставляти укриті відеовставки в ролики.

В Україні ще раніше «підсуєтилися» з цього приводу, бо в далекому 1994 році був затверджений закон про «Телебачення і радіомовлення», в якому, між іншим, у Статті 6.4 говориться: «Забороняється використання у програмах та передачах на телебаченні і радіо прихованих вставок, які впливають на підсвідомість людини та/або чинять шкідливий вплив на стан їх здоров'я».

Подібні заборони діють у багатьох інших країнах.

Не піддаючи сумнівам можливості впливу на психіку, в тому теж підсвідомо, глядача чи слухача, варто однак засумніватися в існуванні так званого «25-го кадру», який часто теж мається на увазі у всіх подібних законах.

А приводи для сумнівів більш ніж достатні.

1957 року бізнесмен з США Джеймс Вікері заявив, що провів експеримент, під час якого демонструючи фільм «Пікнік», додавав кадри укритої реклами різних продуктів за допомогою додаткового проектора. Експеримент тривав ціле літо 57-го року в одному з кінотеатрів штату Нью-Джерсі, у містечку Форт Лі. Після чого Вікері оголосив, що продажі Кока-Коли та попкорну зросли в буфеті кінотеатру на 17% та на 50% відповідно.

Експериментатор запатентував технологію свого експерименту, відкрив компанію по стимулювальній рекламі, і став відомим як дослідник та засновник теорії про «25-й кадр».

Результати експерименту розійшлися країною за допомогою преси і почався справжній бум. Щоправда, негативний. У суспільстві почалося занепокоєння або навіть панічний страх. Того ж 1957 року журналіст Норман Козінс написав статтю в тижневику «Saturday Review», в якому був головним редактором, під назвою «Заплямована підсвідомість». Там він задумувався, що якщо можна використовувати 25-й кадр для реклами продуктів, то тоді його можуть використовувати і для «політичної реклами» або пропаганди.

Зрештою, слова журналіста були почуті між іншим в Україні. 2006 року під час виборів до Верховної Ради керівник виборчої кампанії «Партії регіонів» Євген Кушнарьов твердив, що їх опоненти, а саме блок «Наша Україна» використовує 25-й кадр в агітаційному фільмі «Загроза». Кушнарьов твердив, що протягом всього фільму п'ять разів з'являється зображення черепа, що нібито має жахати глядачів на саму думку про «Партію регіонів». Щоправда, череп у фільмі дійсно з'являвся, але не як «25-й кадр», а просто як вставка між сюжетами.

Повертаючись до США, то після Козінса естафету зі страшилками підхопили інші журналісти та публіцисти. Один з таких публіцистів, Брайан Кі написав цілі чотири книги, які стали бестселерами, де між іншим твердив про широкі можливості використання «сублімаційних методів», між іншим, за допомогою «25-го кадру», а також через укриті меседжі в картинках, фотографіях та рекламних оголошеннях.

Відкриття Вікері стало популярним у цілій Америці, і вже наступного року, 1958, вчені, які зацікавилися цим явищем, попросили винахідника пред'явити їм дані експерименту та повторити його. Проте Вікері відмовився, посилаючись, здається, на патент. Тоді вчені, а також деякі рекламні агентства самі взялися вияснити справу.

Один студент, Стюарт Роджерс, прагнучи написати дослідження про відкриття Вікері, приїхав у Нью-Джерсі до того містечка Форт Лі, і виявив, що в місцевому кінотеатрі ніяк не поміщається стільки глядачів, як це описував Вікері. Та й директор кінотеатру не пригадав якихось таких експериментів у його закладі минулого року.

Інші спробували повторити експеримент. Одне рекламне агентство підчас однієї передачі по телебаченню робило вставки з текстом «Телефонуй саме зараз!» Кількість дзвінків від глядачів не збільшилася. Агентство проте не опускало рук, і опитало глядачів, чи помітили якийсь текст під час перегляду? Глядачі відповіли, що ніби щось там бачили, проте жодна з відповідей не була правильною.

Нарешті, Вікері, відчуваючи, що незабаром всі, які не сильно хотіли вірити йому на слово, докопаються до суті справи, сам визнав, що експеримент 1957 року був сфабрикований разом з усією статистикою...

Але це ніяк не перешкодило піти переконанню про ефективність «25-го кадру» у маси по цілому світі. До речі, однією з підстав взагалі почати такий експеримент було переконання, що людське око свідомо сприймає лише 24 кадри на секунду. Натомість решта йде у підсвідомість і непомітна голим оком. Що ми сьогодні, коли є камери з можливістю робити 30 кадрів на секунду, а навіть 60 кадрів, знаємо, що це маячня. Єдиний ефект від збільшення кадрів - це покращення якості картинки: що більше кадрів на секунду, то більш деталізована картинка. Особливо це використовується у відеоіграх. А отже, навіть якби був 25-й кадр у якомусь записі, на жодну підсвідомість він не впливатиме, людина сприйматиме його так само, як і решту, тобто як плавну зміну кадрів, з чого виходить явище, яке ми називаємо «фільм».

Легенда про «25-й кадр» і далі живе своїм життям, в тому теж у кіно. У фільмі «Бійцівський клуб» є згадка про використання 25-го кадру одним з працівників кінотеатру, який поміщав у якийсь фільм такий 25-й кадр з зображенням статевого члена, що провокувало підсвідому ніяковість у глядачів. У телесеріалі «Коломбо» вбивця використовує 25-й кадр для того, щоб змусити жертву опинитися в тому місці, де вбивця на неї чекатиме. Натомість в іншому серіалі «Вавілон-5» організація телепатів використовує технологію 25-го кадру, щоб збільшити до себе довіру з боку глядачів.

Жовта преса на теренах колишнього СРСР, починаючи з ранніх 90-х років минулого століття, настільки часто друкувала і передруковувала одна від одної «науково доведені» дані про «25-й кадр», що цілі маси в це повірили і багато хто вірить до тепер. Статті про «зомбування населення», про нечесну рекламу, але також про швидкі методи «вивчення англійської за 30 днів» за допомогою того ж 25-го кадру, про лікування алкоголізму, наркозалежності та інших хвороб, а також про можливість скинути зайву вагу – це все з тієї ж опери. Багато людей в це вірить, ба, навіть помічають ефективність методу...

Щоб вплинути на людину, не потрібно жодних 25-х кадрів. Вистачить переглянути результати експерименту, який вже роками проводиться, наприклад, у Росії на центральних каналах з їхніми глядачами. Цілком відкрито і без всіляких підтекстів. Результат ми всі з прикрістю спостерігаємо.