ЧИ ЛЮДИ ЗМІНЮЮТЬСЯ? КАЗУС ОСТАПА ДРОЗДОВА

20 липня 2017 року на каналі ZIK під час ефіру передачі «Прямим текстом» журналіст Остап Дроздов змусив гостя своєї програми Юрія Романенка перейти на українську. Коли той відмовився, пан Дроздов попросив гостя покинути студію…

Відео інциденту тут:
https://www.youtube.com/watch?v=TcdMYWf4EOY

Повний запис передачі тут:

https://www.youtube.com/watch?v=zwlEA6Ht20I

Почалася ціла дискусія про це – і за, і проти. Наприклад, Михаїл Бродський написав на своєму «Обозреватєлє» статтю: «Дроздов, ты – провокатор или дурак?»

Стаття тут: https://www.obozrevatel.com/society/87501-drozdovu-putinskomu-provokatoru-ili-prosto-duraku.htm

Можна ще подати десятки або і сотні статей, які гаряче підтримують вчинок Дроздова, або гаряче засуджують. Але тут не про це.

До речі, хто такий Юрій Романенко, трохи тут:

https://petrobalog.blogspot.com/2016/07/blog-post_16.html

Юрій Романенко написав у себе на ФБ відповідь на цей казус. 

Стаття тут:  http://www.pov.com.ua/movni-principi-v-pryamomu-efiri/?lang=ua

Але тут теж не про це, лише про «казус Дроздова» і про його особисту еволюцію (?)

Після передачі Остап Дроздов написав у себе на сторінці в ФБ:

«Я чудово розумію кіпіш російськомовних. Уперше за 25 років вони відчули колючий дискомфорт. Як це так? Хто посмів?

Я звертаюся до російськомовних українців із благанням почути мене.

Всі ці 25 років ви жили в шикарному, ідеальному мовному комфорті. Ви мали море своєї преси недержавною мовою, свого ТБ, свого шоу-бізнесу, свого книгодрукування і невичерпний простір застосування своєї мови від самого низу до самого верху.

Всі ці 25 років у вас все було «очень даже хорошо». Але ваш мовний комфорт базувався на моєму дискомфорті, на дискомфорті мільйонів українськомовних українців, які у своїй власній країні є мовно дискримінованими і мусять терпіти засилля вашої мови, недержавної.

Звісно, ви нічого міняти не хочете....».

Повний текст тут:
http://uainfo.org/blognews/1500983404-veduchiy-poyasniv-chomu-vignav-gostya-yakiy-printsipovo-ne-hotiv.html

Після інциденту з’явився навіть вислів «Дати Дрозда», тобто змусити співрозмовника на публічному каналі перейти на державну або попросити його залишити студію…

Доктор Хаус твердить, що люди не змінюються... Практика життя, щоправда, показує, що деколи однак, зміни настають. У свідомості. Щось стає цьому причиною.

Так, журналіст Остап Дроздов до Майдану 2013-2014 (і дещо навіть потім) був інший, і багато хто це пам'ятає. Так само, як і багато хто пам'ятає тих, які були проти Майдану, але коли почалася російська агресія, вони поїхали в АТО... 2014 рік зламав багатьох. В кращу сторону. Відкрив очі. Тим, які жили ілюзіями. Принаймні, дав поштовх.

У Дроздова ще у 2015 були якісь вагання, наприклад у статті на сайті Главкому: «Двомовна Україна. Львів на розпутті»... Проте, що далі, то свідомість того, ЩО являється все таки ілюзією, а як повинно бути насправді – змінювалася. Так, принаймні, здається. І це добре. Але тепер, коли ці люди проявляють проукраїнські позиції, їм постійно будуть докоряти їх минулим...

А до Майдану Дроздов писав статті і висловлював позиції на кшталт ось цієї, як у статті «Львов, который не является Львовом»…

Стаття тут: http://maxpark.com/community/5512/content/2131605

Так, це стаття Дроздова, надрукована в серпні 2013 на сторінках видання «Збруч» (вже її там немає), і так він ТОДІ мислив. Його навіть передруковував сайт «Русское Движение» та інші подібні... Кожен помиляється, але кожен має шанс прозріти...

Хотілося б почути коментар від самого Ostap Drozdov, бо все вище-написане – IMHO…