ДОМІНІКАНЦІ І ЖІНОЧИЙ ГЕНОФОНД

Прогулятися біля Домініканського Собору у Львові завжди цікаво. Єдиний в Україні (як твердять екскурсоводи) «італійський дворик», тобто Музейна площа перед храмом, напис на храмі, який цілком ніколи не видно з одного місця, з самої площі гарний вид на Собор св. Юра...

Ну і туристи з екскурсоводами, що їх супроводять. І розповіді екскурсоводів про історію храму. А також історію Ордену, який храм побудував. Чого лише там не почуєш! Влада міста Львова, думаю, вже давно повинна звернути увагу на вишкіл екскурсоводів, бо слухати історії, укладені, як здається, ще в часах спочилого вже СРСР, це може і цікаво необізнаним туристам, але як якийсь, приміром, домініканець проходить мимо і до його вух долітають ці дивні, м'яко кажучи, історії, то хочеться сміятися, або плакати.

– Ви знаєте, що означає той факел у писку собаки на барельєфі? – питає екскурсовод туристок, – Це там колись була легенда про сон матері св. Домініка, про собаку з факелом у роті, але скоріше за все, це вогонь Інквізиції... І взагалі, Орден був відомий з полювання на чарівниць, процесами над ними та потім – спалення їх... І тому (тут увага!), в Європі був сильно знищений жіночий генофонд, особливо гарних жінок, і тепер там, в основному, жінки пересічної краси... А от у нас навпаки, такого нічого не було, чарівниць не спалювали, тому наші жінки – найгарніші.

Вдячні туристки, деякі з яких з певною зайвою вагою, мило посміхаються. Те, що перші домініканці у момент виникнення Інквізиції переслідували скоріше тих, які ширили чутки про «чарівниць», бо не вірили в це, вважаючи «народними забобонами», екскурсовод не дочитав :–)

– А от чоловічий генофонд у нас гірший, аніж в Європі...

Чому він гірший, я так і не дочув – екскурсовод щось там промлямлив під носом...

Підсумовуючи, можна б сказати, що наші українські жінки, дякуючи от–таким домініканцям, не мають тепер ніякої конкуренції у Європі. Хто винуватий нашим чоловікам, поки що незрозуміло 

А щодо гербу, то герб Ордену Проповідників, тобто Домініканців, взагалі не «собака з факелом» – це образ з історії про сон матері св. Домініка, який вона бачила, що народить пса, який тримає в зубах факел і біжить по цілому світу. Дехто оповідає, що мати св. Домініка почула у сні: «Ти народив факел, який спалить ворогів Віри». Проте, це вже «легенда в легенді», тобто пізніша вставка, яка нічого спільного з первісною історією не має.

Тлумачення цього сну в Ордені є лише одне: св. Домінік заснує Орден, який по цілому світі проповідуватиме «світло істини», тобто Євангеліє, а собака, це з одного боку від гри слів «Dominicanes», тобто «Домініканці», але коли роздільно читати, «Domini canes», тоді «Пси Господні», тобто вірні Христу і Церкві, а також ті, які «зализують рани на Тілі Церкви Христової». Нічого спільного символ факелу з Інквізицією не має. Герб натомість Ордену є на сторінці Вікіпедії, під гаслом «Орден Домініканців».

І трохи відносно Інквізиції. Так, Церква доручила вести її францисканцям і домініканцям, представники яких були на той час найбільш освіченими у Церкві в теологічних питаннях, і могли видавати своє судження щодо певних справ, що є вченням Церкви, а що ні. Пізніші «чорні легенди» про «тисячі вогнищ Інквізиції» виникли у добу Просвітництва.

За сто років (13–14 століття) Інквізиція видала лише 6 смертних вироків у ЦІЛІЙ Європі (це менше одного такого вироку на декаду на цілий континент), більшість вироків були виправдувальними, тому люди взагалі прагнули попасти до суду Інквізиції, а не до світського, бо в останньому зазвичай все закінчувалося для злочинця трагічно. Проте деякі представники просвітництва зробили свою чорну справу, і «жахливі історії кривавої Інквізиції» засіли в головах людей до тепер...

Треба теж додати, що крім звичайної Інквізиції існувала ще Іспанська, але це вже пізніше, яка була під контролем більше держави, аніж Риму, і там дійсно вона використовувалася у політичних цілях для переслідування інакомислячих... У всякому разі, навіть якщо діяльність Інквізиції спотворена у 18 столітті, Папа Іван Павло ІІ перепросив світ за її діяльність і зловживання у 2000 році.