ПАРАДИ, ТОЛЕРАНТНІСТЬ І ПОЛІТИКА

Дуже прикро, що активісти, а властиво «захисники» активістів, легко бачать світ чорно-білим, і одночасно звинувачують у такому баченні інших. Є правильні, і є неправильні. Ярлики «гомофоб», «фашист» чи з другого боку «лібераст» (про захисників), «збоченець» (про активістів та геїв) – це звичайнісінька редукція, а вірніше – відведення думок від суті справи.

Ще одна цікава річ: борці за толерантність і за рівні права абсолютно нетолерантно відносяться до думки інших, банять, відфренджують, обзивають, навішують ярлики, бачать «дрімучість» і «мракобісся». Немає ніякого нормального діалогу. Є лише «моя (наша) думка і неправильна апріорі»...

А вже тут і там деякі більш освідомлені починають бачити, що у всяких такого роду «демонстраціях» чи «парадах» є політична складова, що хтось це фінансує не просто так, що от він «чоловіколюбець» (філантроп) і борець за «права і свободи» – є певні політичні цілі. Чи не дивно, що більшість активістів – це гетеросексуали? Чи не дивно, що більшість геїв не ходить на «паради»? Чому так? Бо у активістів дещо інші цілі, аніж у геїв, а у геїв – аніж у активістів. Гасла «парад рівності» – це таке прикриття, на яке ведеться багато «лібералів». Свої права відстоюють не на парадах, а в судах, у парламентах, і т. д.

До речі, нікого не дивує, що у країнах, де вже давно майже все дозволено представникам «нетрадиційної орієнтації», активісти далі, з року в рік, проводять паради «за рівність і за права»?

Коли не відомо до кінця, про що йдеться, йдеться про владу і гроші. «Права», «рівність», «толерантність» – це гасла для простачків, щоб клюнули і проявили свій «одобрямс» і виразили свою підтримку. Справжні цілі – набагато прагматичніші і набагато більш «приземлені».