ЦІНА ДЕКОМУНІЗАЦІЇ

Два роки тому, 21 травня 2015 року, відбувся історичний момент для України – вступили в силу закони про декомунізацію. 

Документи, прийняті тоді, забороняють в Україні радянську символіку, засуджують тоталітарний комуністичний та нацистський режими, відкривають архіви радянських спецслужб та визнають борцями за незалежність членів Української Повстанської Армії та ряд інших організацій. За порушення закону передбачені судові покарання навіть до 10 років ув'язнення.

В зв'язку з прийняттям закону про засудження комуністичного режиму, почалися перейменування населених пунктів та вулиць, назви яких включають символіку комуністичного тоталітарного режиму. Також почався демонтаж пам'ятників та пам'ятних знаків, присвячених подіям чи особам, що були пов'язані з організацією Голодомору та політичними репресіями, і які займали керівні посади в Комуністичній партії, вищих органах влади та керівництва СРСР, працівників органів безпеки.

В зв’язку з цим, традиційно почалася (і часто продовжується) «стара пісня» совків, чи в нас вже хіба інших проблем нема, крім знесення пам'ятників, або чи порахував хтось скільки коштів потрібно, щоб перейменувати міста, села, вулиці, виготовити нові таблички, печатки, реєстрації, бланки? Чи перейменовувати тепер – це найголовніше? Грошей нема, йде війна і т. д. і т. п.

Можна коротко відповісти. Перейменовувати тепер дійсно вже не на часі. Ми досить сильно запізнилися. Це треба було робити понад 25 років тому, а тому гаяти кожен черговий рік з цим – це втрата чергових років в розвитку і очищенню країни від минулих злочинів. Пам'ятники і назви – це не просто знаки і символи, це також ментальність. Якщо пам'ятники – радянські, то й ментальність здебільшого така сама, радянська або совкова, а власне це і є в Україні найбільшим гальмівним процесом будь-якого розвитку, чи то політичного, чи то культурного, чи то економічного.

Щодо коштів перейменувань за таблички, штемпелі, бланки, то це копійки в порівнянні з тією шкодою, яку нам приніс комуністичний режим у виді Голодомору, репресій, колективізацій, русифікацій, переселень, воєн та інших видів його діяльності. І взагалі, про ціну очищення від злочинів і брехні не варто торгуватися – це інвестиція в майбутнє і це перерізання пуповини при народженні до дорослого життя. Більшість з нас народилася в СРСР, але діти не повинні повторювати погані звички своїх батьків, повинні взяти звідти все те, що було хороше, і відкинути все те, що було погане. І жити своїм дорослим життям.