ПРАВОЛІВІ

У Франції поки що перемагає соціаліст, тобто представник «лівих». Поки що програє представниця «правих». Адекватний народ підтримує того «лівого». І навіть якщо хтось асоціює себе з правими силами, то в більшості випадків підтримує «лівого». Бо дивиться не на назву, а на слова і на наміри. Якийсь парадокс?

Належить пам'ятати, що живемо у часі постмодерну. Тобто, у часі, де немає чіткості, чорно-білого, ясного і конкретного. Все може бути всім... Але не це головне. Головне те, що поділ на «правих» і «лівих» з'явився десь там в якомусь періоді історії (дехто каже, після Французької революції), і існував собі аж до ХХ-го століття. Коли з'явилися у Європі нацисти і більшовики. Ці два тоталітарні угруповання сплутали всі карти, і затьмарили весь цей чіткий чорно-білий поділ на «правих» і «лівих».

Тому нічого дивного, що сьогодні часто «праві» мають ліві тенденції (приклад – українська «Свобода»), ліві натомість – праві тенденції. Ти можеш бути лівим, але дивитися в право, і навпаки – бути правим, і дивитися вліво.

Сьогодні вже не варто дивитися на назви. Треба дивитися на наміри і потім на конкретні вчинки. Зрештою, радикалізм завжди відходить від своїх джерел, і якби віддаляючись від пункту своєї позиції, оббігає Землю навколо і з'являється зовсім з протилежної сторони, стаючи фактично на місце свого візаві. Тому не варто нічому дивуватися і не піддаватися усталеним стереотипам. Дійсність є така, яка є насправді, а не така, яку хтось уявляє.