ЗОЛОТІ ДІТИ

21 січня 2017 року їду з Києва до Львова в Інтерсіті+, вийшло купити квиток лише у першому класі. Вагон повний дітей-підлітків, 11-13 років. Якась група, їдуть здається десь відпочивати. Діти столичної «іліти», напевно учні якогось «кловського ліцею».

У більшості на руках планшети та айфони, здається останні моделі. Деколи для дзвінків, але в основному для ігор та перегляду фото, як бачу. Спілкування – виключно російською. Часто присутня ненормативна лексика.

Теми – звичайні підліткові, хіба що хтось згадує, як відпочивав у Шарм-ель-Шейху, або спорить з сусідами, чи «Дольче Габбана» - це найкрутіші шмотки, чи хвалиться, що в нього вдома більше від усіх тут присутніх чоловічих парфумів – понад 20 відомих найменувань.

Щоправда, час від часу проскакують і серйозні теми, у групі хлопців, типу «Будапештський меморандум» 1994 року, і що Америка тепер «нам должна денег». Цікаво, що до одного з вихователів звертаються: «Пан Дмитро». Інша вихователька спілкується з підопічними в основному українською. Імена підлітків - відповідні до мови їх спілкування: Клім, Паліна, Льоша, Федя, Ліза. Раціон на столиках постійно поповнюється запасами з ресторанчика у поїзді…

Золоті діти одним словом :)

Мої спостереження взагалі не про мову - це було додане лише «мімоходом», ну такий от факт, але зовсім не мову спілкування чи імена я мав на увазі в першу чергу. Хоча так, це не маргінальна тема в Україні. Просто кинулося в очі, що всі без винятку підлітки спілкувалися російською. ВСІ БЕЗ ВИНЯТКУ – В УКРАЇНІ – СПІЛКУВАЛИСЯ РОСІЙСЬКОЮ. Це кидається в очі! Але не це для мене головне... Так, один хлопець винятково один раз звернувся до «пана Дмитра», вихователя, українською, бо пан Дмитро, так як і вихователька, був україномовний. Але за хвилину знову перейшли на «общепанятний».

Мої спостереження були про «дітей з талановитих сімей», яких я вже не раз зустрічав десь там у літаках чи поїздах. І не про те, що користуються планшетами чи телефонами, а про те, що це техніка найдорожча, остання модель, яка у таких дітей від їх батьків. Власне, пост більше про «талановитих батьків» ніж про дітей.

І раджу всім «захисникам» таких дітей подумати, що скоріше за все ці «іграшки» у цих талановитих дітей – це з наших з вами податків, це недодруковані підручники для інших, «менш-талановитих» дітей, бо хтось у міністерстві щось вкрав, це брак ліків у лікарнях, з приводу чого померла не одна хвора особа, бо хтось щось поцупив при забезпеченні лікарень, це мізерні зарплати і пенсії, бо держава бідна...

А бідна тому, бо в державі несамовита корупція, бо майже всі, хто має якісь «таланти», крадуть, і ці вкрадені від нас і від держави кошти перетворюються у офшори, вілли, закордонні поїздки, закордонне навчання, дорогі планшети і найдорожчі телефони для своїх маленьких нащадків. Цей допис взагалі не про дітей – вони не винуваті, вони лише починають усвідомлювати «що і як» у цьому світі, цей пост про корупцію і про Україну, про те, що хтось «більш талановитий» живе за рахунок «менш талановитого». І напевно, не хочу сказати, що всіх під цю гребінку ставлю, бо переконаний, що деякі з тих, з ким сьогодні їхав, були з чесних, або з більш-менш чесних і не корумпованих родин. У всякому разі, надіюся.