ФУНДАМЕНТАЛІЗМ ПІД ЛИЧИНОЮ МИРОТВОРСТВА

Публічний простір, до якого відноситься теж Фейсбук - це площина спілкування і дискусій, вираження своїх поглядів та представлення своїх аргументів.

Проте, дехто вважає, що це – амвон, де я говорю, тобто проповідую, а решта має слухати. Пише, наприклад, один дописувач досить дискусійний і неоднозначний пост, над яким дискутують вже не одне століття, і в коментарі додає, що цей пост – не для дискусій і не для суперечок. Коли хтось однак наважується виразити свої аргументи, опонуючи автору, спочатку йде попередження, що «тут все має бути мирно», і «лише невігласи не погоджуються з думкою посту», а далі – бан.

Такому автору непомильних постів варто заснувати свою закриту групу, де він буде незаперечний гуру, а слухачі – адептами. Бо блокуючи дискусії, видаючи себе за «миротворця», автор хоче сказати одне: є дві думки – моя і неправильна. Хочете мати правильну думку – пристаньте до моєї. «І лише невігласи цього не розуміють»...

Цікаво те, що в даному конкретному випадку я багато в чому погоджуюся з думкою автора, вираженою в його пості (поза деякими нюансами, які автор опустив від незнання і недоінформованості). Але абсолютно не погоджуюся з формою подачі. Бо це типовий фундаменталізм і претензія бути «вчителем і наставником мас». Причому, безпідставна претензія – питання настільки складне і має стільки інтерпретацій, а автор одним помахом пера все робить так простим, що лише взяти і погодитися. А якщо ні, то ти «невіглас».

І що характерне, такі автори часто закликають до покори. Інших. І до любові братерської. Теж інших.