ПРО "ОХЛОС" І "ДЕМОС" ТОБТО ПРО "НАТОВП" І "НАРОД"

З двох крайнощів в історії – «влада тирана» і «влада народу» – вибрано найменш «антинародну», а саме «демократію», себто «владу народу», а вірніше «владу більшості». Звичайно, це не досконала система, і тому до цих пір тривають дискусії навколо неї, починаючи від спроб скасувати її до намагань обмежити. «Демократія є найгіршою формою правління», – сказав Черчилль у промові до Палати громад 11 листопада 1947 року. Проте відразу додав: «за винятком всіх тих інших форм, які були випробувані у той чи інший час».

Той же Черчилль також сказав іншого разу: «Кращий аргумент проти демократії – п'ятихвилинна розмова з пересічним виборцем». Так, проти демократії є безліч аргументів, проте проти інших форм правління – ще більше. Виходить, вибрано «найменше зло»?

Можливо, що й так. Однак, завжди є можливість це зло мінімізувати, або навіть повністю викоренити. І тут є лише один спосіб: виховання «натовпу», щоб став «народом», чи як сказали б древні греки: «охлос» (народ-натовп) має стати «демосом» (Народом-суспільством).

Нема що впадати в якийсь наївний оптимізм щодо народу. Він є такий який є. І його зріла здатність брати участь в управлінні, передусім через вибори та громадянський тиск, напряму залежить від його віддалення від поняття «народ» і наближення до поняття «Народ». Що більш народ є просто «натовпом», то більш популізм має добрий ґрунт для свого вкорінення та розростання.

Слово «популізм» походить від латинського «populus», що означає власне «народ». Звідси і всі інші вирази з негативним забарвленням: «популярний», що не обов'язково «великий», «інтелектуальний», «зрілий» чи «висококультурний»; «попса» – тут ніби все зрозуміло, чи власне «популізм» – вкладання до вух народу того, що «народ» хоче почути.

Щодо України, то «непопулярні рішення» тому так важко у нас ідуть, що наш народ поки що у своїй більшості – «натовп» з одного боку, ну а з другого боку, влада, тобто еліти – корумповані. У нас нарікають або на одне, або на друге. А боротися з «натовпом» у суспільстві треба комплексно. Бо саме із-за «натовпу» процвітає і «популізм» і «корупція». Та й злидні, як результат одного і другого.

Прикладів непопулярних рішень і слів у інших країнах, де «натовп» був набагато ближче до «Народу», багато. Ось хоча б знову наш Черчилль: «Мені нема чого запропонувати [британцям], крім крові, важкої праці, сліз і поту» – це слова з першої промови Черчилля на посаді прем'єра в Палаті громад, 13 травня 1940. Або Джон Кеннеді, коли мав інавгураційну промову 20 січня 1961 року, сказав: «Не питайте, що ваша країна може зробити для вас – питайте, що ви можете зробити для своєї країни». Ці «непопулярні» слова були можливі лише тому, що і народ-слухач був у великій мірі «Народом», і той, хто промовляв, був справжнім «державним діячем» (statesman), а не «корумпованим баригою».

Не варто очікувати, щоб натовп став «Народом» у статистичній більшості. У «Революції Гідності» дієву участь брало десь 5% населення України, та й з них не всі були «Народом» (як потім виявилося). Проте, цієї критичної маси вистачило. Якщо громадянське суспільство перевищить ці 5% і буде «Народом» серед «натовпу», у країни є шанс. Подолати корупцію в тому числі.

Послідовність саме така: спочатку ми стаємо «Народом» (хоча б на 5%, а краще – і більше), і лише тоді зможемо здолати корупцію. Навпаки не вийде ніколи. І тоді слова якогось гідного «державного діяча» про «кров, важку працю, сльози і піт» будуть для нас викликом і заохоченням до дії і до розвитку, а не черговим «непопулярним рішенням» від чергового «зкорумпованого бариги».