ДРУЖБА ПІСЛЯ СМЕРТІ

Побачив недавно, що якісь люди створили сторінку підтримки дівчини, що вже понад рік бореться з раком. Звати її Андріана Грицько (Andriana Hrytsko), проживає у Львові, закінчила ВНЗ (Львівська політехніка), недавно вийшла заміж, але от виявився рак, який перейшов у метастази. Особливо все погіршилося в листопаді, паралізувало лице, болі, блювання, інсульт на додачу, неможливість підключити катетер (бо загуста кров)...

У нас таких не лікують, тому спочатку проходила курс лікування в Угорщині, потім пробували перевезти в Ізраїль, але, здається, не вистачило коштів, потім у Мінськ, там обіцяли щось допомогти, проте не дійшло до цього, бо була небезпека, що впаде в кому по дорозі.

Останніми днями нічого не говорила, не відчувала навіть язика. Хоча декілька днів назад ще могла щось писати, між іншим написала на своїй сторінці підтримки 9 листопада: «Від мене щойно відмовився навіть Ізраїль. Та я дуже надіюся на Білорусь і вірю!!! Я дуже хочу жити!!! Боже, допоможи!». Люди на сторінці всіма силами її підтримували, молилися, ті, що були ближче – ділилися новинами щодо стану здоров’я, шукали що було потрібно, щоб якось допомогти. Організовували навіть цілодобові молитовні чування за Андріану... 

Я попросився до неї в друзі 16 листопада. Проте, вона вже була не в змозі заходити на свою сторінку. 17 листопада пізно ввечері відійшла до дому Отця. Парастас відбувся 18 листопада, в її помешканні у Львові, на проспекті Червоної Калини, недалеко від парку Папи Івана Павла ІІ. А похорон – 19 листопада, під Львовом, в її рідному Ямполі.

Того ж дня ввечері Андріана додала мене до своїх друзів. Тобто, це була дівчина, якій вона якийсь час тому вже доручила вести свою сторінку. Один з останніх записів, який Андріана зробила власноруч, був 4 листопада, за 2 тижні до смерті: «Люблю всіх. Дякую, що ви у мене були. Та прийшов час прощатися... Обнімаю всіх і кожного міцно-міцно».

Я з нею не попрощався, бо я її навіть не знав, але після смерті став її другом. І тепер залишилося лише молитися.
Дівчина, її подруга, що веде її сторінку, написала відразу після смерті, ввечері 18 листопада:

«Тепер наша дівчинка стала ангелом. Так, серце Андріани зупинилося. Тепер вона буде щасливою і не терпітиме біль.
Я знаю, що ти хотіла жити. Ми робили, що могли. Ти просила про допомогу мене двічі. Перше написала про лікування в Дебрецені і я зраділа, що можу комусь допомогти. Переписувалися за кожну дрібницю і тішилися досягненню кожної. Ми планували спільні поїздки, уявляли, як разом десь погуляємо. Та тобі лікування не допомогло. Мені написала перекладачка, що тобі не хотіли гарячу хімію проводити, бо ти би не витримала. Ти була надто слабка. Тебе вже ніхто не міг врятувати. Пробач, я знала правду, але не могла забрати останню надію. Ти вірила, що білоруси допоможуть, та вони б не допомогли. 
Коли я побачила твоє прощання, то проплакала пів дня, зараз теж реву, бо ти мені стала як сестра. І я написала пост підтримки і тисячі людей тебе підтримали. Ти повірила, що таки з такою підтримкою нічого не страшно. А я надіялася на чудо. Та бачу, що Бог захотів бачити тебе поряд Себе.
Вдруге ти просила допомогу тиждень тому. Я плакала і писала, що все налагодиться. Знову пробач, що сталося інакше. Пробач...».

13 грудня цього року Андріані мало виповнитися 25 років...

Нехай милостивий Господь прийме її в свої обійми!