ІМПЕРСЬКА МАТРИЦЯ

В кінці січня 2016 року Вахтанг Кіпіані порушив питання, чому б не перейменувати в центрі Києва станцію метро «Площа Льва Толстого» на якусь менш, скажімо, «великоросійську». Відразу, у багатьох дискусіях, вилилося море критики, навіть від відомих «проукраїнських» дописувачів чи читачів ФБ. Одна пані навіть назвала таку пропозицію коротким виразом: «Клініка».

Щоб було ясно: для мене Толстой - світової величини письменник і мислитель. Але, на мою думку, «клініка» – це відразу, апріорі, засуджувати, без спокійної дискусії. Типу Толстой – це щось святе ДЛЯ УКРАЇНИ, а тому – «руки геть!». Питання наступне: Що Толстой зробив для України і для Києва? В якому з його романів є щось на підтримку України, її народу, її мови, її культури? Не пригадую. Чому та площа чи станція метро біля неї не називається наприклад «Шекспіра»? Або «Мольєра»? Або «Ґете»? Чим вони гірші від Толстого? Так само нейтральні для України, але великі для світу, а тому і для нас. А все тому, що більшість з нас далі живе в матриці імперії, і всілякі спроби порушити цю матрицю називаються «клінікою».

Один з дописувачів у відповіді на таку мою репліку запитав: «А чому ви називаєтеся «Петро», а не «Джон»? Така постановка питання є лише підтвердження перебування (можливо, навіть несвідомого) в імперській матриці. Бо у питанні була проведена аналогія: я називаюся «Петро», тому що це щось природнє для українця, щось своє, а «Джон» було б дивне, чуже, навіть якщо в принципі і допустиме. Тобто, Толстой – це щось «наше», а всякі там Ґете, Шекспір чи Мольєр – це не наше, чуже.

На якій підставі таке судження? Бо ми колись жили в одній державі з Толстим (в одній імперії)? Але тоді так само має бути для нас «свій» Генрик Сенкевич, ми теж жили з ним в одній країні – Російській імперії. Тим більше, що Сенкевич більше писав про Україну, ніж Толстой, але теж з імперських позицій, так що тут вони собі подібні.

А може тому, що Толстой писав російською, яка для багатьох українців добре знана, а для декого навіть рідна? Колись для багатьох українців майже рідною була польська, для інших - угорська, а багато освічених людей взагалі розмовляє і розуміє інші мови. Це не робить письменників, що писали на тих мовах, більш «своїми», аніж письменників, які писали на мовах, на яких я не розмовляю: світова величина якогось письменника – це величина об'єктивна і незалежна від МОЄЇ рідної чи знаної мені мови.

Перебування в імперській матриці не робить, повторюю, людину так званим «ватником», ані «русофілом». Це просто неможливість вийти – на рівні культури чи мислення – «поза» кордони цієї матриці, на вищий рівень, на усвідомлення, що всі НЕУКРАЇНСЬКІ великі діячі літератури, мистецтва, культури є собі рівні, і так само великі для України і українців. Імперська матриця однак далі ділить культуру на «свою» і «чужу». І ця матриця долучає до «своєї», крім української, також російську, як щось природнє і очевидне, а до «чужої» – все інше. Тому всілякі отакі спроби вийти на вищий і ширший рівень бачення літератури чи культури «імперська матриця» називає «клінікою», або «націоналізмом», «дурістю» і «неосвіченістю».

Імперська матриця – це свого роду обмежене мислення і бачення, це призвичаєння до чогось «очевидного», що однак не є очевидним, тому що за кордонами цієї матриці також існує багато НАШОГО. Все, що є світового рівня, все є НАШЕ, бо Україна – це перш за все частина Європи, а далі – частина цього світу, а не колишньої імперії.

P.S. А поки площа і станція називаються так як називаються, нагадую, що українською назва має звучати так: «Площа Лева Толстого».