ПРОПОВІДЬ ГОЛОДНИМ

Добру Новину не можна проповідувати голодним. Обов’язок проповідника – спочатку накормити голодних, а вже потім говорити їм про Царство Боже. Христос голодних прирівнює до себе: «Я був голодний, і ви дали мені їсти» (Мт 25, 35). Апостоли в сьогоднішньому Євангелії не відчувають відповідальності за народ, хочуть, щоб натовп розійшовся і сам щось собі купив поїсти. Ісус, однак, каже: «Ви дайте їм їсти». Ці слова Христа звернені також до сьогоднішньої Церкви: проповідуючи Євангеліє, не забувайте також про щоденні, земні речі, про насушні потреби людей. Даючи свідоцтво словами, підтвердіть це вчинками милосердя. Без цього Євангеліє є мертве. Образ милосердного Самарянина завжди повинен бути перед нашими очами, коли свідчимо про Христа людям.

Сьогоднішній фрагмент Євангелія показує також, що це Бог сам кормить народ. Причому там, де є «пустинне» місце, тобто нічого немає і ні на що не можна надіятися. «Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться» (Мт 5, 6). Це одне з благословень з Нагірної проповіді. Тому християни завжди вважали їжу Божим благословенням і моляться перед її споживанням, так само як після – дякують Богу. Зв'язок Бога і поживи у Святому Письмі досить виразний, сам Христос не раз проповідував підчас трапези, а в часі Тайної Вечері встановив Євхаристію. Ці насичення народу п’ятьма хлібами і двома рибами є прообразом Євхаристії. Тому, не лише підчас Євхаристії, але і споживаючи їжу, варто також не забувати про духовні дари. Помолившись над їжею, отримуємо благословення, коли її споживаємо. Взагалі, молитва в змозі вчинити всяку добру людську діяльність благословенною і спасительною. Без молитви наша діяльність залишається просто доброю, а цього мало, щоб ввійти до Царства Божого.

І ще на один важливий момент з сьогоднішнього Євангелія варто звернути увагу. Народу було понад п’ять тисяч, а хлібів лише п’ять. Кожна практична людина знає, що цього не вистачить. Апостоли також це помітили і логічно вирішили, що вони не в змозі тут нічого подіяти, бо ця проблема перевищує людські можливості. Однак Христос запрошує Апостолів – і нас також – не втікати від проблем, лише шукати способу їх вирішення. Ісус Христос подав приклад, як це робити: по-перше, звертатися до Бога про допомогу, по-друге, задовільнитися навіть тим, що маємо на даний момент під руками. Інакше, до кінця життя будемо чекати сприятливого моменту, коли це ми зможемо комусь допомогти. А такий момент не настане ні завтра, ні післязавтра, ні до кінця нашого життя. Бо настав вже сьогодні. «Ви дайте їм їсти». Тут і тепер!

о. Петро Балог ОР

8-а Неділя після Зіслання Св. Духа (26 липня 2015)

Євангеліє від Матея, 14, 14-22